Українські гетьмани Бруховецький та Тетеря

Тетеря звелiв мучити Поповича: йому терли горячим каменем тiмя, прикладали до бокiв розпечене зелiзо, а далi поодрубували руки й ноги i покинули його ще живого, а потiм спалили його тiло. Се повстання так налякало Тетерю, що вiн просив, короля, аби як можна скорiше подати йому помiч i привести польске вiйсько на Украiну.

Пiсля Покрови, 8. жовтня 1663 року, польский король Ян Казимiр прийшов на Украiну i став у Бiлiй Церквi, за шiстьдесять верстов. од Киiва. Ян Казимiр тiлько що одвоював од московського царя Олексiя всю Бiлу Русь i тепер хотiв одiбрати i всю Украiну.

В короля було небогато вiйська, але до його пристали Тетеринi козаки, йому послав Татар i кримський хан. В Бiлу Церкву прибув до короля гетьман Тетеря i з ним тринадьцять полковникiв, вiрних королевi; мiж ними були: Ханенко, Милешко, Гоголь, Богун та Гуляницький. Духовеньство прислало од себе привитати короля архимандрита Гедеона-Юрия Хмельницького. Саме тодi вибрали в Киевi митрополiта Йосифа Тукальского. Королю се не зовсiм сподобалось. Тукальский не любив Польщi. В Киевi сидiв в той час архиерей Методий, приятель Бруховецького, а ще бiльший приятель московського царя, котрий, хотiв навiть настановити його киiвським митрополiтом. Методий писав в Москву про все, що робилось на Украiнi. Вiн зараз дав звiстку в Москву, що польский король прийшов в Бiлу-Церкву i просив царя, щоб вiн, як можна скорiше, прислав на помiч Бруховецькому московське вiйсько. Тимчасом, 13. листопада перед пилипiвчаним пущенням, король з козаками та з Татарами дiйшов уже до самого Днiпра, став у Ржищевi над Днiпром i почав перевозити свое вiйсько за Днiпро. Татари переплили через Днiпро коло Трипiлля, по своему звичаю, держачись за кiньскi хвости. Бруховецький стревожив ся, слав до царя лист за листом, щоб цар скорiше присилав на помiч вiйсько, а цар помочi не посилав. Князь Ромодановський, котрий стояв з московским вiйськом в Бiлгородi на украiнськiй границi, розпустив Москалiв до дому. Натомiсць з Москви приiхав до Бруховецького царський посланець, Башмаков. Вiн привiз гетьмановi умову, написану ще гетьманом Юрием Хмельницьким i велiв гетьмановi пiдписатись на тiй умовi i сповнити ii. В тiй умовi був один пункт, в котрому говорилось, що гетьман повинен збiрати податки на Украiнi i одсилати в царську казну. Гетьман i старшина довго сперечались, але мусiли пiдписатись. Башмаков пригадав iм, як сьвятий апостол Павло сказав: «Раби повиннi покорятись своiм владикам».