На нашем сайте вы можете читать онлайн «Лицар з Кульчиць». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Лицар з Кульчиць

Автор
Дата выхода
28 ноября 2016
Краткое содержание книги Лицар з Кульчиць, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Лицар з Кульчиць. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Ярослав Яріш) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Ім’я Юрія Кульчицького овіяне загадками, двозначностями і навіть легендами. Яким же насправді був рятівник Відня? З якого роду-племені походив той, хто врятував велику європейську столицю від турецької навали?..
Іще молодим, через конфлікт із польським шляхтичем, Юрій змушений тікати з рідних Кульчиць на Запорозьку Січ, де зустрічається з козацьким отаманом-характерником Іваном Сірком і виконує його доручення. Розвідник, воїн, контрабандист, шпигун, але понад усе – запорозький козак. Ось таким постає перед читачами Юрій Кульчицький, який врятував Відень від турків і першим у тих краях почав варити каву, в новому гостросюжетному романі молодого письменника Ярослава Яріша, автора книжок «Сповідь з того світу» та «Судний день», що вийшли друком у видавництві «Фоліо».
Лицар з Кульчиць читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Лицар з Кульчиць без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Юрiя мимоволi струсило – i не тiльки вiд холоду. Хоча шляхтичу й не личить боятися, але згадка про хворi зуби нагнала на Юрiя неприемнi вiдчуття.
– А ти додому надовго, чи як? – запитав Бандрiвський.
Юрко i сам не знав, що зараз вiдповiсти.
– Дасть Бог – побачимо.
– Приiздiть iз батьком до нас на свята – ми з Марiею будемо радi вас вiтати. Ти пам’ятаеш мою Марiю?
Юрiй вiдразу здогадався, до чого ця розмова: коли вони ще були дiтьми, батьки вже намагалися домовитися мiж собою про майбутнiй шлюб: земля до землi, поле до поля…
– Коли я iхав до Львова, вона ще була малою…
– Ого.
Вiд самого Львова уздовж дороги тягнувся лiс. Коли ж проiхали Рудки, то вiн нiби став ще густiшим, загрозливо наступав з обох бокiв на шлях. Подеколи складалося таке враження, нiби от-от дерева вийдуть на дорогу i повнiстю перекриють шлях подорожнiм, оточать iх з усiх бокiв. Гучний хiд коникiв, вйокання шляхтича, шуркотiння саней голосною луною вiдбивалося помiж лiсових дерев, i його далеко було чути у морозному повiтрi.
Земля Самбiрська була давня, княжа. Споконвiку тут жили русини: вiдвойовували вiд лiсу своi лани, сiяли хлiб, пасли худобу. Вони ловили рибу у повноводому Днiстрi, плели iз червоноi лози «самбiрки» кошики, кошi, полукiшки, будували церкви. А ще вони боронили свою Вiтчизну. Не один кiвш лиха довелося випити цим людям: то татари попалять села, то холера покосить, то Днiстер вийде з берегiв та позатоплюе людськi хати й урожай.
У своiй задумi Юрiй незчувся, як опинився у Кульчицях. Шляхтич хотiв пiдвезти до самоi хати, однак Юрiй вiдмовився – далi сам: не смiв бiльше затримувати чоловiка на Святвечiр.
– Дякую, пане Михайле, чим можу вiддячити?
– Образити мене хочеш, пане Юрку? Нiчого вiд тебе не вiзьму.
– А що буде?
– Як що – до Самбора шляхта iде! – Бандрiвський знову вйокнув на коней i вже темною дорогою потрюхикав у бiк Городища.
Юрiй провiв його очима, а тодi рушив дорогою вгору, намагаючись iти швидким кроком: треба було розрухати затерплi ноги, розiгнати по них кров. Пройшовши кiлька крокiв, вiн побачив рiдну церкву мученикiв Флора i Лавра.






