Лицар з Кульчиць

Юрiй повернув праворуч i, вiдчинивши дверi, зайшов до свiтлицi.

Тут свiтився каганець, освiтлюючи хату. Батько та швагри сидiли пiд головною стiною, що була вся обвiшана iконами. Молодшi брати розмiстилися на бамбетлi. Сестри поралися бiля печi, носили iз мисника тарелi й полумиски.

– Христос рождаеться, – тихо привiтався Юрiй.

Усi раптом застигли, дивлячись на дивного гостя. За якусь мить батько видихнув:

– Сину?!

– Юрку! – зiрвалися iз бамбетля брати.

– Юрчику! – кинулися в обiйми сестри.

Родина саме збиралася за святвечiрнiм столом, так що Юрко нагодився саме вчасно.

Його зустрiли радiсно, як найдорожчого гостя. Брати й сестри обiймали, цiлували, зняли шапку, кожух, запросили до столу. Далi привiтався iз татом, потиснув його завжди теплу, широку долоню, обiйнялися.

– Добре, сину, що приiхав. Мама цiлий день тебе виглядала, нiби чула. Ух, як змужнiв, добрий шляхтич! Козак! Тепер ми уже всi зiбралися, тож сiдаймо до столу, дорога родино.

Батько внiс до хати околiт житньоi соломи – «бабу», а з вiвса в’язаний снiп – «дiда», «дiдуха».

А ще невеликий оберемок сiна – «сiнце». Сказав:

– Помагай, Бiг, на щастi, на здоров’i на той Святий вечiр.

– Бодай здоров, бодай здоров, бодай здоров, – вiдповiла мама.

«Бабу» розстелили на долiвцi – дiти почали лазити по нiй i шукати горiхи, якi поховав там iхнiй дiд. При цьому вони мукали, кокали, iржали та вiдтворювали по-смiшному, по-дитячому iншi звуки домашньоi живностi, аби в цьому роцi добре велося господарство.

Зазвичай Шелестовичi, як i iншi шляхтичi, споживали iжу на «стiльцi».

Однак сьогоднi, при святi, святковим вишитим обрусом застелили скриню, поклавши пiд обрус сiно. «Дiда» розмiстили у правому кутi. Мати разом iз сестрами наклала на скриню-стiл дванадцять святвечiрнiх страв. Були тут кутя, голубцi, пироги, гриби, часник, риба, капуста, пампухи; олiя до всiх страв була з льону або конопель. Пили узвар.

Почали з молитви, яку голосно промовляв господар. Далi батько сказав:

– Дорога родино! Вiтаю вас iз тими святами, iз тим Рiздвом, аби ми iх провели у щастю, здоров’ю, дочекали до других свят.

Христос рождаеться!

– Славiмо Христа! – вiдповiли йому дружно.

Не встиг Юрiй i зiгрiтися добре хатнiм теплом, як знадвору почулася коляда, – усi Шелестовичi потягнулися до батьковоi хати. Родина була велика, так що ледве вмiстилася всерединi. Вiдколи помер дiд, батько лишився найстаршим iз Кульчицьких-Шелестовичiв, так що всi збиралися на Святу вечерю у iхнiй хатi.