Відрубність Галичини

Бо тут борються мiж собою украiнцi, з яких однi нинi стоять за опозицiйну полiтику, другi – за те, щоб знову з допомогою покiрностi i пiдлеглостi урядовi намагатися отримати щораз новi здобутки для украiнськоi нацiональностi. Але хто виступае пiд гаслом «одна мова i одна вiра вiд Карпат аж до Волги», хто украiнську мову перетворюе на росiйську, хто (як один невдалий кандидат на минулих виборах) в iм’я цього гасла приймае православ’я i намагаеться його поширювати серед унiатського люду, хто у виданнях для украiнськоi людностi ширить обожнювання царя, – з тим слiд боротися як з ворогом Польщi i Русi.

І якщо справжнi украiнцi борються з цим смертоносним напрямом, то ми, поляки, без рiзницi партiй, маемо право i обов’язок стати на боцi украiнцiв проти москвофiлiв, якi хочуть згубити свою власну народнiсть. Це невтручання до внутрiшнiх справ мiж украiнцями, це законна боротьба з ворогом, просте здiйснення обов’язку самооборони. Виконуючи той обов’язок, польська демократiя зовсiм не виступае проти засади, згiдно якоi вiдносно украiнцiв дiе на основi справедливостi. І визнання нацiональних прав, так само як не порушуе засад справедливостi й волi той, хто вiдштовхуе вiд стрiхи своеi або брата свого злочинну руку, яка пiдкладае до тоi стрiхи вогонь».

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/pages/biblio_book/?art=38572522) на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.

Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

notes

1

Народився 30.06.1880 р. у с. Бабине на Станiславiвщинi. Закiнчив Вiденський унiверситет (1912), працював юристом, був активним дiячем Русько-украiнськоi радикальноi партii. Тривалий час спiвпрацював з часописами «Дiло», «Гасло», «Громадська думка», «Рада», «ЛНВ», де опублiкував багато статей на полiтичнi та лiтературнi теми, а також перекладiв.

Поезii публiкував у альманахах «Багаття» й «Нова Рада». Окремо вийшла збiрка «Любовтуга» (1901).

У 1918—1919 М. Лозинський був секретарем закордонних справ уряду ЗУНР. З 1921-го до 1927 р. обiймав посаду професора мiжнародного права Украiнського вiльного унiверситету у Празi. У 1927 р. переiхав до Харкова, завiдував кафедрою права Інституту народного господарства.