Відрубність Галичини

Вона походила iз славного та впливового серед гуцулiв роду Єрошок. Дiтей, наскiльки можна догадуватися, у них зовсiм не було, а бодай у нiяких писаних анi усних звiстках про них не знаходимо згадки.

Аби зрозумiти появу й дiяльнiсть Кобилицi, треба доконче кинути оком на тi соцiально-економiчнi вiдносини, серед яких вiн жив i яких розвiй винiс його на iсторичну арену. Село Плоска за панщизняних часiв належало до так званого Русько-Кимполунзького околу, до якого, крiм того, належали села Сергii, Сторонець-Путилiв, Тораки, Кисилицi, Дихтинець, Усте-Путилiв, Стебне, Довгополе, Конятин, Яблониця, Мариничi, Петрашi, Розтоки, Пiдзахарич i Межиброди.

Тi села, захованi серед високих гiр, над рiками Черемошем i Путилiвкою, здавен-давна жили окремим життям, багато де в чому не подiбним до життя на долах i на пiдгiр’ю. Природнi обставини робили тутешнiх мешканцiв-гуцулiв переважно пастухамивiвчарями, стрiльцями та дереворубами; рiльництво займало лише дуже мале мiсце в iх господарствi. Вiд вiкiв вони не знали панщини, бо хоча лiси й полонини в горах були понадаванi панам, але тi пани в горах не жили, iнодi й у цiлiм своiм життi не показувалися туди i вдоволилися тим, що iх невiдомi пiдданi складали iм вiд часу до часу добровiльнi дарунки, якi з часом звичай перемiнив на постiйнi, але все-таки дуже невеличкi данини. Такий стан застае й затверджуе в XVII вiцi так званий хризов воеводи Константина Дуки з 28 вересня 1693 р.

Сей хризов признавав селянам на власнiсть грунти, викорчуванi ними власноручно з-пiд лiсу, з тим, одначе, застереженням, що такий властитель не смiв присвоювати собi грунту iншого пiдданого.

За уживання тих грунтiв пiдданi платили панам чинш, багатшi по 2, середнi по 1,5, бiднiшi по 1 левовi, надто вiдкупували десятину сiна таксою по 2 паралi (3 крони) вiд сажня i давали десятину вiд збiжжя та данини зi здобуткiв стрiлецтва й рибальства. Панщини сей хризов не знае, про право вирубу не згадуе; земля й лiси в тих далеких та неприступних горах не мали в XVII в. нiякоi вартостi. Сей хризов i пiзнiше, за австрiйських часiв, не був законно скасований, хоча економiчнi вiдносини тим часом значно змiнилися, народу намножилось, землi управноi прибуло, лiси через сплавлювання дерева Черемошем набрали вартостi, по селах, навiть по гiрських селах Молдавсько-Кимполунзького околу per fas et nefas[9 - Всiма правдами й неправдами (лат.).] почали заводити панщину, а чиншi й данини щораз бiльше зростали.