Надходить та година

Тодi пан Ноулс нагадав правлiнню, що панi Клiфтон чiтко дала зрозумiти, що пiде у вiдставку з посади голови, якщо таким буде результат. Далi вiн сказав, що вважае, що в такому випадку рада директорiв зобов’язана розглянути майбутне компанii, i зокрема, хто саме мае замiнити панi Клiфтон на посадi голови правлiння. Пан Клайв Енскотт погодився з виконувачем обов’язкiв голови та запропонував кандидатуру пана Десмонда Меллора, який нещодавно написав йому пояснення, чому вважае, що той мае вийти зi складу правлiння. Зокрема, заявив, що не мiг би розглядати можливiсть залишатися у правлiннi, доки там е «ця жiнка».

Потiм вiдбулася тривала дискусiя, в ходi якоi стало зрозумiло, що директори роздiлилися порiвно щодо питання, як залагодити цю проблему. Пiдбиваючи пiдсумки, пан Ноулс дiйшов висновку, що необхiдно пiдготувати двi заяви. І щойно стане вiдомий результат судового розгляду, оприлюднити для преси вiдповiдну. Адмiрал Саммерс заявив, що в заявi для преси не буде потреби, оскiльки щойно панi Клiфтон очистить свое iм’я, все буде, як i ранiше. Пан Ноулс натиснув на адмiрала Саммерса запитанням, що вiн робитиме, якщо справу виграе ледi Вiрджинiя. Адмiрал вiдповiв, що подасть у вiдставку з посади члена правлiння, позаяк не iснуе обставин, за яких вiн готовий служити пiд орудою пана Меллора. Пан Ноулс попросив записати слова адмiрала у протокол. Потiм вiн виклав свою стратегiю майбутнього компанii, якщо станеться найгiрше».

– А якою була ваша стратегiя, пане Ноулс? – невинно запитала Емма.

Пан Вебстер перейшов до наступноi сторiнки протоколу.

– Це вже неактуально, – сказав Ноулс, тепло усмiхнувшись головi. – Зрештою, адмiрал довiв свою рацiю. Але я вважав своiм обов’язком пiдготувати правлiння до будь-яких перипетiй.

– Єдиною можливiстю, до якоi ви хотiли пiдготуватися, – прохрипiв адмiрал Саммерс, – було оголошення вашоi вiдставки iще до того, як вiдбулася ця зустрiч.

– Чи не здаеться вам, що це дещо брутально? – озвався Ендi Доббс. – Зрештою, Джима поставили в незавиднi умови.

– Лояльнiсть нiколи не бувае завидною, – заперечив адмiрал, – якщо, звiсно, ти не негiдник.

Себастьян придушив посмiшку. Вiн не мiг повiрити, що хтось усе ще вживав слово «негiдник» у другiй половинi ХХ столiття. Вiн особисто вважав «бiсiв лицемiр» доречнiшим, хоча насправдi це не могло б справити бiльшого ефекту.

– Можливо, секретар компанii мае прочитати заяву пана Ноулса, – зауважила Емма. – Ту, яку б опублiкувала преса, якби я програла справу.