Надходить та година

Жiнка зупинилася бiля зачинених дверей, над якими блимала вивiска: «Не заходити, коли свiтиться червоне». Коли свiтло спалахнуло, вона вiдчинила важкi дверi й провела гостя до студii розмiром iз авiацiйний ангар, заповнений вогнями рампи та камерами, де технiчнi працiвники та персонал метушилися туди-сюди пiд час рекламноi паузи. Гаррi посмiхнувся глядачам студii, котрi, судячи з порожнiх виразiв на iхнiх обличчях, явно не здогадувалися, хто вiн такий. Письменник звернув увагу на ведучого Метта Джейкобса, який сидiв на канапi, схожий на павука, що чекае, коли прилетить муха.

Один асистент передав йому примiрник «Дядька Джо», а другий припудрив носа. Джейкобс поглянув на обкладинку, перш нiж прочитати на задньому клапанi бiографiю автора. Нарештi вiн повернувся до переднього клапана i прочитав анотацiю. Цього разу Гаррi був готовий. Поки вiн чекав, що його пiдведуть ближче, уважно вивчав свого iнквiзитора. Здавалося, Джейкобс за останнi двадцять рокiв не постарiв нi на день, хоча Гаррi пiдозрював, що це заслуга макiяжу, який дозволяе кинути виклик плину часу. Чи йому пiдтягували обличчя?

Керiвник студii запросив Гаррi пiдсiсти до Джейкобса на канапi. З ним привiталися: «Доброго ранку, пане Клiфтон», але потiм господаря студii вiдволiкла записка ще одного помiчника, яку поклали перед ним.

– Шiстдесят секунд до ефiру, – почувся голос звiдкiлясь згори.

– Де це буде? – запитав Джейкобс.

– Сторiнка з’явиться на камерi номер два, – повiдомив менеджер згори.

– Тридцять секунд.

Це була мить, коли Гаррi завжди хотiв пiдвестися i вийти зi студii.

«Дядько Джо», «Дядько Джо», «Дядько Джо», – повторив вiн собi пiд нiс. «Не забувайте постiйно повторювати назву книги, – нагадував йому Аарон, – бо на обкладинцi не ваше iм’я».

– Десять секунд.

Гаррi ковтнув води, коли перед його обличчям з’явилася рука, що показувала п’ять розчепiрених пальцiв.

– П’ять, чотири…

Джейкобс кинув своi нотатки на пiдлогу.

– Три, два…

Вiн поглянув просто в камеру.

– Один.

Рука зникла.

– Ласкаво просимо в студiю, – промовив Джейкобс, читаючи прямо iз телесуфлера. – Моiм наступним гостем е автор детективiв Гаррi Клiфтон, але сьогоднi ми обговорюемо не один iз його творiв, а книгу, яку вiн незаконно вивiз iз Радянського Союзу.

Джейкобс пiдняв свiй примiрник «Дядька Джо», який заповнив увесь екран.

«Гарний початок», – подумав Гаррi.

– Але дозвольте менi пояснити, – продовжував Джейкобс, – що пан Клiфтон вивозив не саму книгу, а лише слова.