Надходить та година

Наклала на себе руки, проковтнувши гаряче вугiлля, коли дiзналася про загибель Брута при Фiлiппах. В античнiй лiтературi Порцiя стала символом мужностi й давньоримських iдеалiв.].

* * *

– Як вам вдалося це отримати? – здивувався сер Едвард.

Вiрджинiя посмiхнулася. Сер Едвард сам навчав ii так поводитися: коли на перехресному допитi вiдповiдь не на вашу користь, нiчого не кажiть.

Однак сер Едвард не посмiхнувся.

– Якщо суддя дозволить пану Трелфорду представити це як доказ, – сказав вiн, розмахуючи листом, – я бiльше не буду певен, що ми виграемо справу.

Ба бiльше, я певен, що тодi ми програемо.

– Панi Клiфтон нiколи не дозволить оприлюднити цей доказ, – самовпевнено заявила Вiрджинiя.

– Як ви можете бути цього певнi?

– Їi брат мае намiр балотуватися на довиборах вiд Бристольських докiв пiсля смертi майора Фiшера. Якщо цей лист оприлюднять, йому доведеться зняти свою кандидатуру на довиборах. І це покладе край його полiтичнiй кар’ерi.

Адвокати мають думати про все, окрiм ставлення до своiх клiентiв.

Та не в цьому випадку. Сер Едвард точно знав, як вiн ставиться до ледi Вiрджинii – у судi чи поза ним.

– Якщо ви маете рацiю, ледi Вiрджинiе, – зауважив лiтнiй правник, – i вони не нададуть цей лист як доказ, присяжнi вважатимуть, що це не допоможе в справi панi Клiфтон. І без сумнiву, шальки терезiв схиляться на вашу користь.

Вiрджинiя розiрвала листа й викинула клаптики в кошик для смiття.

– Я згодна з вами, сер Едвард.

* * *

Десмонд Меллор знову забронював невелику конференц-залу в непопулярному готелi, де iх нiхто не впiзнае.

– Ледi Вiрджинiя е фаворитом на цих перегонах, – запевнив Меллор, займаючи свое мiсце на чолi столу. – Здаеться, Алекс Фiшер нарештi зробив хоч щось корисне.

– Фiшер не мiг би вибрати ще кращий момент, – вiдгукнувся Едрiен Слоун. – Але нам все одно доведеться тримати руку на пульсi, щоб захоплення «Судноплавноi компанii Беррiнгтонiв» вiдбувалося плавно.

– Не можу з вами не погодитися, – сказав Меллор.

 – Саме тому я вже пiдготував заяву для преси, яку хочу опублiкувати, як тiльки оголосять вирок.

– Але все ще може змiнитися, якщо панi Клiфтон дозволить прочитати лист Фiшера в судi.

– Можу вас запевнити, – промовив Меллор, – що цей лист нiколи не побачить свiт.

– Ви знаете, що в цьому листi, чи не так? – втрутився Джим Ноулс.

– Скажiмо так, я впевнений, що панi Клiфтон не хоче, щоб його побачили присяжнi.