Надходить та година

І до речi, сестро, дякую.

Гаррi гукнув таксi, i вони з дружиною зайняли задне сидiння. Джайлз не рушив з мiсця, поки автiвка не повернула за рiг i не зникла з поля зору. Тодi вiн рушив швидким кроком у напрямку Флiт-стрит.

2

Наступного дня Себастьян пiднявся рано-вранцi. Прочитавши «Файненшел таймс» i «Дейлi телеграф», вiн просто не мiг збагнути, як його мати сподiваеться виграти цей процес про наклеп.

«Телеграф» розповiдала своiм читачам, що якщо змiст листа майора Фiшера залишиться таемницею, це нiяк не допоможе справi панi Клiфтон.

«Файненшел таймс» зосередилася на проблемах, з якими зiткнеться «Судноплавна компанiя Беррiнгтонiв», якщо ii голова програе справу i буде змушена подати у вiдставку. Акцii компанii впали на шилiнг, оскiльки багато ii акцiонерiв уже вирiшили, що ледi Вiрджинiя переможе. Себ вiдчував, що найкраще, на що могла сподiватися його мати, була роздiлена думка присяжних. Як i всiх iнших, його вельми цiкавило питання, що ж такого е в листi, який пан Трелфорд не дозволяе йому прочитати, i якiй зi сторiн це може допомогти. Коли Себ зателефонував матерi пiсля повернення з роботи, та уникала вiдповiдi на цю тему. Вiн навiть не пробував розпитувати про це батька.

Себастьян з’явився в банку навiть ранiше, нiж зазвичай, але коли сiв за свiй стiл i спробував розiбрати ранкову пошту, то виявив, що не може зосередитися. Пiсля того як його секретарка Рейчел поставила йому кiлька запитань, що лишились без вiдповiдi, вона здалася й запропонувала йому повернутися до суду i не приходити, поки присяжнi не винесуть вердикт.

Той неохоче погодився.

Коли таксi виiхало з Сiтi на Флiт-стрит, Себ помiтив жирний заголовок «Дейлi мейл» i вигукнув:

– Зупинiться!

Таксi пригальмувало бiля бордюру. Себ вискочив i побiг до газетяра. Простягнув йому чотири пенси i схопив примiрник газети. Коли стояв на тротуарi, читаючи першу шпальту, вiдчував суперечливi емоцii: радiсть за неньку, котра тепер, без сумнiву, виграе цю справу i буде виправдана, i смуток через дядька Джайлза, який явно пожертвував своею полiтичною кар’ерою, аби зробити те, що вважав чесним вчинком, адже Себ знав, що його мати нiколи не дозволила б побачити цей лист комусь, хто не входив до сiмейного кола.

Вiн сiв у таксi й, споглядаючи у вiкно, зважував, як би вiдреагував вiн, якби зiткнувся з такою ж дилемою. Чи довоенне поколiння керувалося iншими моральними засадами? Себ не сумнiвався в тому, що зробив би його батько, або в тому, як мати розсердиться на Джайлза.