На нашем сайте вы можете читать онлайн «Професор Вільчур». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Професор Вільчур

Автор
Дата выхода
12 октября 2020
Краткое содержание книги Професор Вільчур, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Професор Вільчур. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Тадеуш Доленга-Мостович) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
За своє недовге життя (а прожив він усього 41 рік) відомий польський письменник Тадеуш Доленга-Мостович (1898–1939) створив 16 романів, вісім з яких були екранізовані. У видавництві «Фоліо» вийшли друком його книжки «Кар’єра Никодима Дизми», «Щоденник пані Ганки», «Знахар».
«Професор Вільчур» є продовженням роману «Знахар». Минуло три роки відтоді, як Рафал Вільчур, колишній сільський знахар, а насправді талановитий хірург, повернувся до Варшави й знову очолив створену ним самим клініку. Він багато й успішно оперує, читає лекції студентам і навіть не підозрює, що його слава і визнання не всім до вподоби. Подружжя Добранецьких не зупиниться ні перед чим, щоб забруднити чесне ім’я професора Вільчура і вижити його із власної клініки. Не в змозі більше терпіти інтриги, самотній і розгублений професор повертається у далеке село в білоруській глибинці, де його знали як знахаря Антонія. Там він відкриває народну лічницю, котру збудували самі селяни. А допомагає професорові у всьому молода лікарка Люція, яка вже давно закохана у нього…
Професор Вільчур читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Професор Вільчур без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Кiлька чарок чудово розiгрiвали його, допомагали вiдволiктися вiд неприемноi реальностi, дарували iлюзiю гарного настрою i задоволення. І найбiльше присипляли нерви, нерви, яким останнiм часом справдi був потрiбен спокiй.
Постiйнi нападки на Вiльчура вплинули навiть на його найближче оточення. У клiнiцi, як йому вдалося зауважити, частина персоналу критично ставилися до нього й чiтко дрейфували в бiк Добранецького чи з переконання, чи для того, щоб заручитись його пiдтримкою у зв’язку з наближенням нового перiоду його влади.
Ставлення Вiльчура до Добранецького нiби зовсiм не змiнилося. Вимушенi щодня контактувати в клiнiцi, як i ранiше, вони спiлкувалися мiж собою, брали участь в консилiумах i нарадах. Однак обидва намагалися мiнiмiзувати взаемнi контакти. Вони також уникали будь-яких суперечок. Тому, коли професор Добранецький наказав секретаревi, щоб вiдтепер йому не давали пацiентiв з четвертого поверху (безплатне вiддiлення), Вiльчур без будь-яких протестiв прийняв це до вiдома i з того часу сам робив обхiд у тому вiддiленнi.
Власне, у цьому вiддiленнi вiн пережив несподiваний випадок. Пiд час одного з обходiв зустрiв чоловiка, якого привезли до нього пiд iменем Кипрiяна Омели, а точнiше Омела впiзнав Вiльчура.
Це було так: професоровi дали знати, що той пацiент опритомнiв. Коли Вiльчур увiйшов до його палати i нахилився над хворим, той розплющив очi i довго вдивлявся в обличчя професора, потiм ледь усмiхнувся i сказав:
– How do you do, darling[1 - Як справи, дорогий (англ.
– Звiдки я вас знаю? – спитав Вiльчур.
Пацiент в усмiшцi оголив гнилi зуби.
– Нас представив церемонiмейстер на прийомi у княгинi Монтекукули.
Професор засмiявся.
– Авжеж, я також пiзнаю ваш голос i те, як ви говорите.
– Це не важко, mon cher[2 - Мiй дорогий (фр.).]. У мене е звичка змiнювати голос лише один раз у життi. У перiод хлоп’ячоi мутацii. Що ж до того, як я говорю, я нiколи не перестаю бути вишуканим.
Професор пiдтягнув стiлець i сiв.
– Мабуть, це було дуже давно, – задумливо сказав вiн.
Омела заплющив очi.
– Якби я мiг ще дивуватися iще чомусь на цьому свiтi, то б здивувався, що ми не зустрiчаемось на тому. Який збiг обставин! Якщо мене не зраджуе пам’ять, пан добродiй багато рокiв тому був позбавлений можливостi продовжувати свое життя i був вiдправлений ad patres[3 - До праотцiв (лат.).]. Кiлька щирих друзiв нещодавно вiдправили мене в тому ж напрямку.









