Трагедія Трояндової алеї. Єврейські історії

Але коли вiн одного разу привiв до неi iхню дитину i докiрливо мовив:

– Тебе це теж не тiшить?

Вона пробурмотiла:

– Не сердься на мене, це все добре, але щастя настало доволi пiзно.

Тихим осiннiм ранком Кiттен прогулювалася наодинцi сама помiж голим вiттям свого саду. Свiтило сонце, але вона натягнула кацавейку на груди i сховала руки в широких рукавах. Вона здригнулася та вiдчула себе безмежно нещасною i майже розплакалася.

Раптом до саду прибiг здоровенний чоловiк, Ассур Мендерсон, якого всi називали велетнем.

Вiн приiхав iз Галичини, i Пасхалес вважав його найкращим серед усiх своiх робiтникiв, тому що Ассур був солдатом та здобув медаль за вiдвагу у битвi пiд Ягелем, а ще вiн був покiрним та розумним.

– Милостива панi, – гукнув вiн здалеку, – де господар? Його немае на фабрицi.

Кiттен була налякана до смертi, вона вiдчувала, що Ассур принiс поганi новини.

– Що трапилося? – вигукнула вона, збiднiвши.

– Це починаеться! – серйозно мовив Ассур. – Цi лиходii, якi довгий час пiдбурювали нас, евреiв, нарештi досягли мети.

Бунт. У мiстi вже пограбованi рiзнi крамницi. Полiцiя спостерiгае, не втручаючись. Вони також йдуть до вас. Настав час масових безладiв.

Цiеi митi прийшов Модрух, принiс ще одну погану звiстку. Робiтники на фабрицi попросили пiдвищення iм заробiтноi платнi, i, оскiльки це не було виконано, вони припинили працювати. Кiттен поглянула на свого чоловiка, i коли побачила, що вiн холоднокровний та спокiйний, раптово заспокоiлася сама.

Цiлком новим для себе тоном вона мовила:

– Ти все влаштовуеш на фабрицi, чи не так? Я попiклуюся про будинок.

Вона простягнула йому руку, яку вiн здивовано потиснув, та швидко пiшла до будинку. Тут вона вiддавала необхiднi накази, спокiйно, розумно i розважливо. Спочатку вона вiдвела свою дитину в безпечне мiсце, потiм сховала касу та коштовностi. Зрештою вона зняла зi стiни маленький револьвер, зарядила його i поклала до кишенi своеi кацавейки.

Раптом знадвору полинув шум.

Увiйшла банда п’яних головорiзiв, якi почали нападати на робiтникiв.

Ватажок страйкарiв Бореску вигукнув:

– Ви маете рацiю, усiх евреiв нам потрiбно вигнати, – i озброiвся залiзним прутом.

Іншi зробили те саме, i тепер вони почали з несамовитими криками вриватися до фабрики, брама якоi була зачинена за наказом Модруха.

Іншi намагалися пробратися до будинку. Але раптом Модрух розлютився, i вони боязко вiдступили вiд нього.