Трагедія Трояндової алеї. Єврейські історії

Ось чому мiстер Зiндель хоче дати вам десять тисяч марок за умови, що ви залишите його дочку.

– Нiколи!

– Чому нiколи? Ви не отримаете дiвчину i десять тисяч марок – це непоганi грошi.

– Можливо. Я люблю Дебору i не продам свого життя i за десять тисяч мiльйонiв.

Бiркоф похитав головою.

Мартiн вирушив до Зiнделя, вiн хотiв знову поговорити з Деборою i потiм полишити мiсто. Коли вiн пiдiйнявся сходами, вона полетiла йому назустрiч.

– Вiзьми грошi, – випалила вона, – з цiею сумою ти отримаеш посаду, i коли ти станеш професором, мiй батько дасть свою згоду.

Я не вийду замiж нi за кого iншого.

Мартiн замислився, потiм кивнув головою, приклав палець до вуст Дебори i повернувся додому, щоб написати невеличкого листа Зiнделю.

Через годину Бiркоф, пихкаючи, в супроводi кiлькох робочих iз фабрики принiс йому десять мiшкiв, кожен з яких мiстив тисячу марок.

Іще через годину Мартiн Фрiдлiб постукав у дверi Зiнделя.

– Що вам ще потрiбно? – запитав Зiндель.

 – Хiба ви не одержали своi десять тисяч марок?

– Нi, – вiдповiв Мартiн, кидаючи талер на стiл Зiнделя. Падаючи, вiн видав глухий звук. – Цей талер фальшивий.

Зiндель узяв талер, оглянув його за допомогою монокля, постукав монетою по столу i, нарештi, мовив:

– Так, талер фальшивий.

Потiм вiн поглянув на Мартiна i довго не говорив нi слова.

– Мiстере Зiндель, мiй час дорогоцiнний.

– Мiй теж, – сказав пiдприемець.

 – Однак дивуете ви мене не цим. Ви виявили фальшивий талер, i я, чесно кажучи, цим вражений. Слухайте, ви не такий марнотратний чоловiк, як я вважав. Інакше ви б взяли грошi, не рахуючи, i тепер, коли я не в змозi бiльше бачити почервонiлi вiд слiз очi моеi дочки, я маю зробити це – вiддати вам i талер, i дiвчину.

– Мiстере Зiндель, ви хороша людина, – вигукнув Мартiн.

– Обiйми мене, зятю, – урочисто сказав Зiндель, – я дозволяю тобi.

Мартiн обiйняв його щиросердно.

– Ти можеш поцiлувати мене, якщо хочеш, – мовив далi Зiндель, – навiть якщо я не такий гарний, як Дебора.

Два лiкарi. Австрiя

Талмуд. – Два види лiкiв

Посеред австрiйського лiсу, неподалiк кордону з Чехiею, мiж могутнiми деревами, бурхливими водами i зеленими горами, на яких на тлi неба пiдвищуються руiни величних замкiв, е затишна мiсцина з бiлими хатами та червоними черепичними дахами.