Гра в бісер

Але ж засiб i в першому, i в останньому великому творi Гессе той самий: автор ховаеться пiд маскою видавця.

Сам Гессе, оглядаючись назад, бачив у своiй творчостi насамперед еднiсть. Причому говорив про це не без домiшки меланхолii, бо вважав, що людина живе «пробудженнями», якi пiдносять ii зi щабля на щабель. У п’ятдесятi роки в зв’язку з перевиданням «Нарциса i Гольдмунда» вiн писав: «Насамперед менi знов упало в око, що бiльшiсть моiх книжок не створюе (всупереч такому уявленню пiд час працi над ними) нових проблем i нових людських образiв, як це бувае у справжнiх майстрiв, а тiльки видозмiнюе кiлька приступних менi проблем i типiв, хоч i з новоi життевоi позицii, з погляду нового досвiду.

Так моему Гольдмундовi передував не тiльки Клiнгзор, але й Кнульп, а Касталii i Йозефовi Кнехту – монастир Марiабронн i Нарцис». Проблеми Гессе – це здебiльшого мiсце мистецтва в людському життi, героi його – це, як правило, музиканти, поети, художники.

Уявну ж несхожiсть кожного наступного Гессе на попереднього, мабуть, можна пояснити тiею його суперечливiстю, тiею внутрiшньою двоiстiстю, про якi вже йшлося.

Рiвновага протилежностей, хоч як би письменник про неi не дбав, завжди ненадiйна, рухлива. Одна чаша терезiв неминуче переважае, i романний свiт обертаеться до читача непередбаченим, несподiваним боком…

У 1914 роцi Гессе серед небагатьох не пiддався военному чадовi, навiть висловив публiчно свiй протест. Протест був наiвний i стосувався не так самоi вiйни, як тiеi пишномовноi брехнi, якою огортали ii численнi лiтератори з обох супротивних таборiв.

Проте виступ Гессе зiграв свою роль: вiрнопiддана преса прокляла письменника, i вiн став другом Ромена Роллана.

В роки третього рейху вiн не емiгрував, оскiльки жив у Швейцарii i був ii громадянином. Допомагав багатьом утiкачам, досить рiзко вiдгукувався про гiтлерiвський режим у приватному листуваннi, доволi прозоро засудив його у «Грi в бiсер», але зовнi дотримувався нейтралiтету.

Деякi його книжки в тi роки навiть виходили в Нiмеччинi. Вiн не був бiйцем. А все ж iз свого монтаньйолського усамiтнення чiтко бачив рух свiтовоi iсторii. Але водночас цей роман е й зовсiм новим словом.

Не забувати про суперечливу еднiсть свiтогляду i творчостi Германа Гессе важливо тому, що в iншому разi «Гра в бiсер» постане трохи в iншому свiтлi: як колосальне завершення, але так чи iнакше вже вiдiрване, вiдчужене вiд того, що йому передувало.