Підпори суспільства

Ви, пане ад'юнкт, продовжуйте вашу плiдну дiяльнiсть у школi й сiм'i, ми, люди практичного життя, змiцнюватимемо суспiльство, пiдносячи в мiру можливостi добробут широких верств населення, а наше жiноцтво, – прошу вас сюди, ближче, добродiйки, вам слiд це послухати, – наше жiноцтво, скажу я, нашi дружини й дочки нехай продовжують невтомно служити справi добродiйностi i бути взагалi пiдтримкою i втiхою для своiх близьких, як моя дорога Беттi i Марта для мене з Улафом. (Оглядаючись.) А де ж Улаф?

Беттi. Ах, зараз канiкули, його й не втримаеш дома.

Бернiк. Ну, значить, знов утiк на пристань! Побачиш, вiн не вгамуеться, поки не скоiться якесь лихо.

Гiльмар. Ото!.. Трохи погратися зi стихiями…

Фру Руммель. Як це мило з вашого боку, пане Бернiк, що ви такi вiдданi своiй сiм'i!

Бернiк. Так, адже сiм'я – це ядро суспiльства. Хороша сiм'я, чеснi, вiрнi друзi, маленьке, тiсне коло, куди не можуть вторгнутись нiякi шкiдливi елементи…

Управитель Крап входить з правого боку з листами й газетами.

Крап.

Бернiк (взявши телеграму). А! Вiд судновласникiв «Індiанки».

Руммель. Що, пошта прибула? Ну, я мушу вiдкланятися.

Вiгелан. І я теж.

Сан стад. До побачення, пане консул.

Бернiк. До побачення, до побачення, панове. Не забудьте, сьогоднi о п'ятiй годинi засiдання.

Руммель, Вiгелан, Санстад. Так, так, гаразд, будемо. (Виходять праворуч.)

Бернiк (прочитавши телеграму). Нi, це зовсiм по-американськи. Просто обурливо!

Беттi.

Бернiк. Ось, пане Крап, прочитайте.

Крап (читае). «Якомога менший ремонт; спустити «Індiанку», як тiльки буде на плаву; час сприятливий; в крайньому разi пiде з вантажем»… Справдi, що й казати!

Бернiк. Пiде з вантажем! Цi панове чудово знають, що з таким вантажем судно пiде на дно, як камiнь, коли б щось трапилося.

Рерлун. Ось вони – цi хваленi умови життя у «великому свiтi».

Бернiк. Ви маете рацiю – анi найменшоi турботи про людське життя, коли справа зв'язана з баришами.

Крап. Так, якщо пан Вiгелан погодиться, щоб ми поки припинили роботи на «Пальмi».

Бернiк. Гм… не погодиться вiн. Ну, ви займiться, будь ласка, кореспонденцiею… Заждiть, ви не бачили на пристанi Улафа?

Крап. Нi, пане консул. (Виходить до кабiнету.)

Бернiк (знову кинувши погляд на телеграму). Ризикувати життям вiсiмнадцяти чоловiк – для цих панiв нiчого не значить.

Гiльмар.