Кар’єра Никодима Дизми

А ви хоч за яку роботу беретеся, то одразу ж вас звiльняють…

– Хто вам це сказав?

– Овва, великий секрет! Ви ж самi Маньцi розказували.

Запанувала тиша.

Дизма повернувся до вiкна i подивився на обдертi стiни подвiр’я. Справдi, його переслiдувала якась невдача. Нiде не мiг собi нагрiти мiсця. З гiмназii його вигнали вже з четвертого класу за неслухнянiсть i лiнощi. Нотарiус Вiндер тримав його довше. Може, тому, що малий Никодим Дизма трохи знав нiмецьку – розумiв, куди його посилають. Пiзнiше – служба на поштi, жалюгiдна платня i вiчнi докори начальника.

Вiйна, три роки служби в обозi батальйону зв’язку i едине пiдвищення – до ефрейтора. Знову пошта в Лисковi, поки не скоротили. Через ксьондза влаштувався у бiблiотеку, але й тут ледь перезимував, бо вже у квiтнi виявилося, що не вмiе тримати полицi з книжками у належному порядку.

Зрештою, у бiблiотецi було найцiкавiше…

Роздуми Дизми перервали гудки фабрик на околицi. Валентиниха заходилася бiля столу. Побачивши це, Дизма встав i вийшов.

Хоч i болiли ноги, вiн бездумно блукав розпеченими сонцем вулицями. Залишатися в помешканнi i вислуховувати уiдливi зауваження Бартека i кепкування Маньки, а тим бiльше дивитися, як вони iдять, було йому понад силу. Адже сам вже другий день не мав i крихти в ротi. Тiльки курив, витрачаючи на цигарки останнi грошi.

Проходячи повз ковбасну крамницю, затримав подих – таким нестерпним був для нього запах вудженини. Дизма намагався не заглядати у вiтрини продуктових крамниць, та голод дошкуляв.

Никодим Дизма чiтко усвiдомлював, що не мае жодних перспектив.

Чи це його хвилювало? Анiтрохи. Никодим Дизма, на щастя, був не здатний до уяви. Його передбачення i плани не сягали далi найближчих днiв, i, оскiльки минулий тиждень вiн прожив завдяки проданому годинниковi, то й наступний мiг би прожити, продавши фрак i лаковi туфлi.

Так, той одяг i взуття коштували йому чималих обмежень i жертв. Правду кажучи, вiн сподiвався на легку кар’еру танцiвника-партнера у ресторанi i на радикальне полiпшення жалюгiдного матерiального становища.

Наближалася шоста. Прийнявши остаточне рiшення, вiн повернув до дому.

У помешканнi була тiльки Манька, тендiтна брюнетка з нервовими рухами. Напевно, збиралась кудись сьогоднi увечерi, бо сидiла бiля вiкна i малювалась. Вона сидiла на валiзi, Дизма став у кутку.