Кар’єра Никодима Дизми

– Чому ж ви кажете, що не можете з ним розлучитися? – здивувався Дизма.

– Я не зможу жити… у бiдностi… Втiм, менi доводиться думати не лише про себе.

– Ви жартуете, – удав з себе простака Никодим, – але ж Коборово – це мiльйони, i це ваша власнiсть…

– Ви помиляетесь, Коборово належить моему чоловiковi.

– Але сам пан Куницький менi сказав…

– Так. Воно записане на мое iм’я, але в разi розлучення я залишуся без нiчого.

– Не розумiю?

– Ах, навiщо говорити про це… Бачте, мiй чоловiк узяв у мене зобов’язання на таку суму, яка перевищуе вартiсть Коборова.

– Видурив хитрiстю?

– О, нi, узяв, тому що ця сума належала йому… на покриття боргу моеi сiм’i.

– Ага!..

– Не говоритимемо про це, менi це так неприемно. – Нiна благально склала руки, дивлячись Никодимовi в очi. – Прошу вас не говорити про мене з моею тiткою, добре?

– Як скажете. Втiм…

– Прошу вас! Дуже прошу! Того свiту для мене вже не iснуе, менi туди немае вороття… Давайте краще читати…

Нiна узяла книгу i розкрила ii на закладцi.

– Не плачте, не треба плакати, – безпорадно заспокоював ii Дизма.

– Боже мiй, Боже мiй, – ридала Нiна. – Ви такий добрий до мене… Ви такий добрий… Пробачте менi… це нерви…

Вона схопилася i вибiгла з кiмнати.

«Ясно як бiлий день, – подумав Дизма, – вона закохалася в мене».

– Закохалася, – повторив вiн уголос i задоволено посмiхнувся.

На нiчному столику стояло маленьке люстерко. Никодим узяв його в руку i довго вдивлявся у свое обличчя – здивоване, зацiкавлене i самовдоволене.

Роздiл 6

Керований досвiдченою рукою водiя, автомобiль легко i плавно котився рiвним шосе. Пiсля вчорашнього дощу подекуди виблискували невеликi калюжки. Свiжий ранок iскрився сонячним промiнням.

Дизма iхав до Варшави.

Куницький навмисно вiдправив його автомобiлем, а не залiзницею. Вiн стверджував, що так буде бiльш презентабельно.

І справдi, вiд видовженоi форми, здавалося, спецiально створеного для представницьких функцiй автомобiля, вiяло розкiшшю, комфортом, вiн випромiнював елегантнiсть, виблискував нечуваною пишнотою кожноi деталi. Бiла лiврея водiя i плед з тигровоi шкури, що покривав ноги Дизми, доповнювали картину.