Нічний репортер

Тепер можна було йти швидко, нi з ким не розминаючись, але я не квапився, я думав, чи варто вже сьогоднi головному редакторовi розповiсти про те, чим я збираюся зайнятися, i доходив висновку, що радше нi, краще це зробити, коли стаття вже буде писатися, якщо, звiсно, буде писатися, бо, може, то все нiчого не варте, може, Томашевич – то такий звичайний собi кар’ерович, до якого претензii можуть бути такi ж, як i до сотень iнших.

Я увiйшов до брами i пiднявся на поверх. Таблички на дверях не було. Мартинюк не афiшував себе i працював лише з вузьким колом заможних клiентiв, цього йому вистачало на життя.

Якщо чесно, я б не хотiв мати з ним справу, бо той темний свiт, в якому вiн крутився, нiчого доброго не мiг вiщувати. Але справа – то одне, а отако мило собi побалакати про когось – iнше.

– О, нiчний репортер! – вигукнув вiн, йдучи менi назустрiч з розкритими обiймами. Ця його звичка вдавати безмежно щасливого чиiмсь вiзитом, видно, так i не щезла.

– Не грай вар’ята, – охолодив його я.

– Ти вже, мабуть, нюхом чуеш, що прийшов я не для колежанських розмов або з пропозицiею вискочити на п’ять дека.

– Та вже ж… – вiн опустив руки, i поволi його театральна щаслива маска почала сповзати з обличчя. – Сiдай i не церемонься. Висипай все, що маеш.

Вiн гугнявив i, видно, був застуджений.

– Висипаю, – сказав я, вмощуючись у крiслi i виймаючи записника. – Мене цiкавить Томашевич. Колись, як з’ясувалося, ти ним займався.

Вiн здивовано глянув на мене:

– Цiкаво, хто тебе про це поiнформував?

– Знаеш, у нас, репортерiв, трапляються цiлком несподiванi контакти.

Я не знаю, хто цей чоловiк, але оскiльки наш редактор зобов’язав нас копати довкола всiх кандидатiв на посаду президента мiста, то пiдказка незнайомця якраз в пору. Чому б i не з’ясувати шлях стрiмкого злету Тимошевича до вершин?

– А моя iнформацiя тобi потрiбна, звичайно ж, не для того, щоб його оспiвати. Хочеш його скинути з вершин? Маеш якiсь особистi порахунки?

– Нi, нiчого такого.

Здаеться, там не все чисто з його кар’ерою.

– Господи! Та таких, у кого не все чисто з кар’ерою, сотнi. Але чим я тобi допоможу? Я займався ним шiсть рокiв тому. Пiсля того бiльше нiколи не мав нiчого з ним спiльного. Невже тобi така давня iнформацiя чимось допоможе?

– То був початок його кар’ери. Шiсть рокiв тому. З чогось треба починати. Я хочу рухатися з того пункту.

– Але слухай… – вiн розвiв руками, – в мене вiдтодi не збереглося жодного матерiалу.