Земля (збірник)

Окрiм хати, що стояла недалеко панського дому, мали ще тут, на полях, два бурдеi[33 - Бурдей – землянка.]. В одному мешкав усе хтось зимою й лiтом, у другiм заховувались бджоли, а в стайнi, що розклалася близько коло тих пивничних[34 - Пивничний – пiдвальний, пiдземний.] мешкань, розжився iх прекрасний товар. За стайнею дальше стояли стоги iз збiжжям i конюшиною. Там бiлiвся невеликий чистий тiк. Все се лежало, мов у плиткому кiтлi. Подальше розрiсся лiсок, нiби город. Неначе вмисне схилялися тут поля вниз, щоб на цiле майно оце не глядiло цiкаве око.

Особливо ж на бджоли й товар. Сей останнiй був гордощами Івонiки. Пара молоденьких бичкiв, пара пишних червоних тiрольських волiв, двi корови й кiлька теляток. Лiтом ночував Івонiка або Михайло з ними у стайнi, а зимою пересиджував у бурдеi та надзирав за ними.

В сусiдньому селi водилися вiд непам'ятних часiв злодii, а як заходили сюди, так мусили минати поля Івонiки. Тому мусив усе хтось пересиджувати у бурдеях, мов на вартi.

Звiдси було близько Івонiцi до всiх його пiль i нив. Тут велися йому бджоли лiпше, чим при сiльськiй хатi на «горi». Сюди звозив усе свое збiжжя, молотив, ховав i спродавав, i жив чесно й свобiдно, мов той лiсний птах. Івонiка не любив, як йому хто при роботi приглядався, особливо ж, як хто його бджолам придивлявся. Був чомусь переконаний, що вони вiд того поносили шкоду, i майже нiколи не припускав когось чужого до вулiiв. Ішов хто до нього, то вiн се бачив здалеку. Тодi виходив йому вже кiлькадесять крокiв назустрiч, скидав свiй ремiнь iз себе (останнiм лишалося все лихо, яке могло понести вiд гостей у його табор, при гостевi) i таким чином вiдбирав людям нагоду придивлятися уважнiше його майну. Не те щоб вiн, може, побоювався, що той простягнув би руку за чим-небудь у бурдеi або коло нього! Нi, Боже борони! Такоi лихоi думки про своiх сусiдiв не був вiн нiколи, помимо стiлькох досвiдiв у своему життi! Вiн лише дуже лякався надто добрих i лихих очей, боявся сили деякого зiлля, яке, замовлене лихими словами й пiдкинене пiд яку рiч, або пiд товарину, або й вулiй, могло довести до великого нещастя, а не раз до смертi. Вiн страхався всяких таких iнших нечистих, чарiвних речей, на яких розумiлися деякi, неначе на хлiбi насущнiм. За своi бджоли, яким було тут на полях, як у раю, боявся вже найбiльше.