Діви ночі

Нiколи не думав, що смiттярки належать до вiйськових об’ектiв. А виявилося, що саме так. Плiвку засвiтили, мене кiлька годин понудили, змусили написати пояснення i вiдпустили. До наступного разу.

– Цi п’ятсот крабiв ми б подiлили порiвну, – зiтхае замрiяно Марiанна. – Погоджуйся, тут золоте дно.

– А Франьо?

– Гадаю, вiд комiсiйних вiн не вiдмовиться.

– А лягавi?

– Ну й дивак ти. З лягавими завше можна домовитися. Хiба ти ще не помiтив, що мiлiцiя на проституток уваги не звертае? А не звертае тому, що iх у Радянському Союзi нема.

У нас нема анi сексу, анi проституток. А як можна покарати того, кого не iснуе? Врубався?

– Сутенерiв теж не iснуе?

– Натурально! Звiдки iм узятися без проституток?

– Зате е iнша можливiсть – притягти за неробство.

– Хiба якусь хвойду, як он та твоя знайома, – i Марiанна кивае на профуру. – А путана мае усi документи в порядку. Я, наприклад, працюю лаборантом у школi.

– Цiкаво – такi зарiбки, як за вчорашню нiч, мабуть, нечасто трапляються?

– Бувають i бiльшi.

Треба вiдчувати клiента. Я одразу оцiнюю його можливостi. Адже ми працюемо пiд недосвiдчених дiвчаток. Я розумiю, що це до певного часу, потiм уже такий номер не пройде. Але зараз у нас такса – не нижче п’ятдесяти. Пiд час розмови з клiентом орiентуюся, наскiльки вiн вляпався в мене i якими фiнансами диспонуе. Потiм я пiддаюся на вмовляння пiти з ним на квартиру чи в готель, але попереджаю, щоб не пробував пiдкрадатися. Тодi вiн спокушае золотими горами. Зазвичай, дуже абстрактними. Але доки я не почую щось конкретне i, заливаючись рум’янцем вiд сорому, не погоджуся, доти я нiкуди з ним не пiду.

По дорозi натякаю, що вiн може мене обдурити. І розпашiлий клiент платить наперед… Кожен мае свiй метод.

– А що буде, коли станете старшими?

– Нiчого страшного. Просто зараз ми при мiнiмумi працi дiстаемо непоганi грошi. Згодом змушенi будемо вигострити майстернiсть. Опiкун нам тодi також дуже буде потрiбен, аби робити рекламу. Все-таки менi незручно вихваляти себе перед клiентом.

– Але ж е ще одна перспектива – вийти вигiдно замiж! – встряе Єлена.

– А я цього й не вiдкидаю, – погоджуеться Марiанна. – Це взагалi iдеальний варiант – вийти замiж за дiйсного члена академii наук.

– Шкода тiльки, що на ту пору, коли вони стають дiйсними членами академii наук, iхнi члени стають вже недiйсними, – засмiявся я.

– Подумаеш! А нам цього й не треба. Головне – прожити життя так, як казав Островський. Щоб не було мучiтельно больно. Потiм.