Врятувати вбивцю

О’кей?

– Бажаю успiху! Якщо виникнуть якiсь питання, скарги, мiй кабiнет для вас завжди вiдчинений, – сказав Рiчард Грубер i, не перестаючи усмiхатися, вказав Германовi на дверi: мовляв, усi питання вирiшено, i робити мiстеровi студенту в кабiнетi завiдувача вже нема чого. Тим бiльше, що до ланчу залишалося рiвно п’ять хвилин.

ХХХ

Якби я був професiйним письменником, то, мабуть, так би почав описувати подii, що вiдiграли воiстину фатальну роль у моему життi. Але за освiтою я – фiлософ, колись закiнчив факультет фiлософii у Киiвському унiверситетi.

Вступив до аспiрантури. Однак, розчарувавшисьу фiлософii, не закiнчив дисертацiю i покинув аспiрантуру. Я не знав, що робити далi. З одруженням у мене також якось не складалося. І раптом виграв у лотерею грiнкарту! Майже не роздумуючи, зiбрав речi i полетiв у Штати.

Опинившись у Нью-Йорку, деякий час вирiшував, яку спецiальнiсть обрати. У результатi обрав психотерапiю.

Ось, власне, коротка передiсторiя моеi появи в кабiнетi Рiчарда Грубера – завiдувача амбулаторною психiатричною клiнiкою лiкарнi в Бруклiнi.

Глава 2

Потiм менi почали призначати пацiентiв з рiзними психiатричними дiагнозами. До речi, всi дiагнози були поставленi вiдповiдно до «Керiвництва з психiатричноi дiагностики». Саме цим посiбником користуються всi американськi психiатри i психотерапевти. У цiй товстiй i, треба сказати, дуже дорогiй книзi описанi практично всi вiдомi на сьогоднiшнiй день психiчнi розлади.

Наполегливо не рекомендую звичайному читачевi навiть заглядати до цього посiбника! Людина психiчно здорова, але боязка, з «багатою уявою», розгорнувши цю книгу, вжахнулася б, знайшовши в себе риси сексуального манiяка, що захворiв унаслiдок посттравматичного порушення, та й ще з якимось страшним вiдхиленням у деперсоналiзування частин тiла. А за бiльшоi наполегливостi можна довести справу «до переможного кiнця» й опинитися на прийомi в психiатра.

«Синдром студента першого курсу» легко вилiковуеться. Хороший психiатр, якому б довелося мати справу з таким «хворим», порадив би йому заспокоiтися, певний час не читати жодних книг iз психiатрii, а натомiсть пiти у фiтнес-клуб чи бар, випити пива. І ви цiлком здоровi!

Мое мимовiльне вiдхилення вiд теми заводить мене ще далi, i я згадую своiх веселих однокурсникiв, майбутнiх психотерапевтiв.