Врятувати вбивцю

Дехто з них, особливо дiвчата, й справдi брали дуже близько до серця все написане в цiй товстезнiй книзi, «примiряли» до себе тi чи iншi дiагнози i все ж таки зрештою знаходили в себе якусь психiчну хворобу, якщо не в хронiчнiй стадii, то дуже небезпечнi ii симптоми. Вони набридали викладачам питаннями, чи не варто iм негайно звертатися за допомогою до лiкарiв?

Однак серед студентiв були й такi, яким не потрiбнi були жоднi поради. Якраз навпаки – вони самi могли порадити лiкаревi, в якому барi можна добре вiдпочити, де в асортиментi завжди е свiжий холодний ель, а де – смачнi сушi i сашимi.

Пам’ятаю, на одному семiнарi в альма-матер я в парi з Веронiкою вiдпрацьовував тему «Дiагностика пiд час першого вiзиту пацiента». Ми грали ролi: я – лiкаря, вона – пацiентки. Як i належить психотерапевтовi, я проникливим голосом спитав Веронiку, якi проблеми в своему життi вона вважае найскладнiшими.

Мулатка Веронiка нiколи не вдягала бюстгальтер на цi вечiрнi семiнари. У неi були чудовi налитi груди, на смаглявiй шиi блистiв тонкий золотий ланцюжок.

Пiсля занять, якi закiнчувалися о дев’ятiй, вона завжди кудись поспiшала, не думаю, що до бiблiотеки. Облизнувши густо нафарбованi губи, Веронiка простогнала: «Ви питаете, якi в мене проблеми? О, лiкарю, ви не уявляете, як я хочу трахатися…»

Іван та його кат

Глава 1

Одним iз перших менi призначили пацiента на iм’я Іван. Упродовж року менi довелося працювати з багатьма хворими, але Іван запам’ятався найбiльше.

Ось що було написано в його медичнiй картi: «Іван Н. – украiнець, п’ятдесят три роки. Родом iз Чернiгова. У минулому – хiрург. Зараз працюе на будiвництвi. Неодружений, дiтей немае. Пiсля отриманих чисельних травм страждае вiд болю вплечових i колiнних суглобах. У кiлькох судах Нью-Йорку мае вiдкритi судовi позови, в яких звинувачуе фiрми й органiзацii у завданнi шкоди його здоров’ю. Два роки тому тиждень перебував у психiатричнiй лiкарнi».

Вiн був худорлявий, на зрiст трохи вищий за середнiй.

Що ще? Як змалювати його? Івана – не казкового красеня-супермена, а такого собi п’яничку, завсiдника вуличного балагану? Обличчя невиразне й тьмяне: рот, нiс i вуха. Навiть нема бородавки, нi шраму для рiзноманiтностi. Нудьга.

Спочатку Іван i справдi здавався менi найнуднiшим персонажeм. Я смертельно нудьгував на всiх наших 45-хвилинних психотерапевтичних сесiях. Головним тодi було для мене не заснути i не впасти з крiсла.