Врятувати вбивцю

Тому я придiляв велику увагу своiй позi: навалювався усiм тiлом на правий пiдлокiтник крiсла i простягував ноги вперед. А коли вiдчував, що пiд бурмотiння Івана починаю засинати, спохоплювався i змiнював позу – перемiщав тiло на лiвий пiдлокiтник.

Слухаючи Івана всi 45-ть хвилин, я методично кивав головою, дивлячись то на його невиразне обличчя, то на круглий настiнний годинник над його головою. Вiн нагадував менi бiоробота: приходив на сесii з нiмецькою пунктуальнiстю й з такою ж пунктуальнiстю рiвно через сорок п’ять хвилин вставав, вдягав свiй старенький пiджак i, обдарувавши мене на прощання механiчним рукостисканням, iшов.

Вiн пив, тому часто його очi були тьмяними.

Іван страждав вiд депресii та ще мав психосоматичне порушення. Пiдкажу, що слiд розумiти пiд «психосоматичним порушенням»: наявнiсть у людини фiзичного болю з невiдомоi причини або через недоведенiсть iснування цього болю, як такого. Іншими словами, людина скаржиться, скажiмо, на бiль у стегнi. Лiкарi проводять дослiдження, роблять рентгени, але причину встановити не можуть.

А пацiент кричить, плаче: болить, i все! І спробуй зрозумiй, чи насправдi в нього щось болить, чи це йому здаеться, чи вiн просто бреше. Психiатричним порушенням це стае тодi, коли в пацiента якась частина тiла, як не крути – таки болить! Зi стегном поступово спостерiгаеться полiпшення, уже може нормально ходити, навiть бiгати. Але раптом, нi з того нi з сього, гострий бiль пронизуе плече! От же ж… І все починаеться спочатку: вiзити до лiкарiв, рентгени… Така коротка характеристика порушення, на яке страждав Іван.

З перших днiв наша спiльна увага була прикута до його правого колiна. За словами Івана, вiн отримав кiлька важких травм, працюючи на будiвництвi: то впав з драбини, то на нього обвалилася гора шлакоблокiв, то ще щось трапилося. І удари постiйно припадали саме на праве колiно.

Іван, у минулому – хiрург, досконало знав анатомiю людського тiла i був надiлений феноменальною пам’яттю.

– Лiкарi вважали, що в мене пошкоджений медiальний надмищелок.

Але рентген показав забiй голiвки малогомiлковоi кiстки, – говорив вiн приглушено-хриплуватим голосом, час вiд часу торкаючись рукою до свого колiна.

Цiкаво, що колiно було единою темою, котра викликала в Івана якiсь емоцii. Про все iнше – про свое минуле хiрурга, Украiну, рiдних, яких вiн там залишив, Америку, навiть про себе самого Іван говорив байдуже i вiдсторонено, як про щось, що для нього нiчого не значить або значить дуже мало.