Врятувати вбивцю

Зате колiно – ось де зарита собака всiх його життевих проблем! Загалом на сесiях ми з Іваном обговорювали тiльки його колiно.

У свiдомостi Івана воно не просто болiло. Коли вiн почав менi довiряти трохи бiльше i вже не боявся, що я вважатиму його божевiльним (Іван вважав себе абсолютно здоровим), вiн ознайомив мене з iншими властивостями свого колiна.

– Ви чуете, чуете? – насторожено питав вiн, встаючи з крiсла i роблячи кiлька крокiв кабiнетом. – Чуете, як воно хрустить? Хр-р, хр-р, чуете?

До того ж «хр-р» вiн вимовляв з приспiвуванням, i я пiдозрював, що йому вчуваеться не просто хрускiт, а хрускiт мелодiйний, колоратурний.

– Усе, нiбито стихло, – вiн зупинявся, напружуючи слух. Потiм знову обережно робив крок i знову завмирав. – Нi, хрустить, хрустить…

«Отже, так – треба стабiлiзувати його сон i апетит. Спробувати перефокусувати iнтереси хворого на iншi об’екти крiм правого колiна», – намiчав я лiнiю його лiкування.

Зрозумiло, Іван звернувся до психiатричноi клiнiки не для того, щоб його переконали в тому, нiби його колiно зовсiм не болить або ж болить не так, як йому здаеться.

Зовсiм нi. Причина в нього була конкретна: Івановi був потрiбен лист для суду, що, мовляв, унаслiдок отриманих на будiвництвi травм вiн страждае на важку депресiю.

І тут ми разом iз Іваном опускаемося з першоi, найвищоi сходини i пiд хрускiт його нещасного колiна перевалюемося на сходину нижче, де Іван привiдкриваеться для нас не просто як безневинний мiський божевiльний, а як соцiально небезпечний тип.

ХХХ

Моя супервайзерка Сандра. Кiлька слiв про неi. Вона була досить привабливою i розумною. Жила в Лонг-Айлендi, була замiжня вдруге, мала дорослу доньку та пасинка.

Раз на тиждень вона вислуховувала моi звiти про проведенi сесii з пацiентами й ми разом розбирали iхнi справи.

– … Не знаю чому, але ваш Іван викликае в мене серйозну стурбованiсть. По-перше, вiн належить до так званоi групи ризику: самотнiй бiлий чоловiк, вiк – за п’ятдесят, зловживае алкоголем.

Два роки тому вiн чомусь лежав у психлiкарнi. Додайте до цього iсторiю з його рiдним братом, який, якщо не помиляюся, застрелився.

– Так, мiсiс Сандро, ви правi. За словами Івана, його брат був офiцером, був на вiйнi в Ipaку i там його контузило. Повернувшись додому, вiн почав пити i застрелився, цiлком iмовiрно, в станi бiлоi гарячки.

Вона на мить заплющила очi:

– Щось з вашим Іваном не так. Лише б вiн услiд за братом не надумав накласти на себе руки.