Марія Пустельна, або Історія одного лева

Не припиняв хрипiти i стогнати вiд болю та жаху, але вибратись з укриття не наважувався.

Глава 5

У лiкарнi – спочатку в Єгиптi, потiм в Одесi, йому зробили операцii. Зашили розiрванi сухожилля i рани. З часом все зрослося, загоiлось. Лише iнодi, на змiну погоди, поболювало лiве плече пiд товстим довгим шрамом. Словом, тiло повернулося до нормального стану. А ось душа…

З душею вiдбувалося щось недобре. Чомусь не радiв Гурiй своему спасiнню у пустелi. Адже мiг i роздерти його той лев. Мiг померти Гурiй i вiд втрати кровi, i вiд спраги – бо пролежав вiн пiд скелею цiлу добу.

Гурiя почала гризти гризота. Незрозумiла, невимовна – вона вразила все його ество. Чарiвливий, божественний краевид нiчноi пустелi раз-у-раз виникав у нього перед очима. А ще вiн часто просинався посеред ночi, розбуджений дивним звуком, схожим на розлючене гарчання лева…

Вiн пiшов з банди. Зробився абсолютно байдужим до всього – до заробiткiв, до ресторанiв, до наркотикiв. Грошi, якi в нього були, розтанули дуже швидко – за дорогу квартиру, яку вiн знiмав, платити було вже нiчим.

Із дивовижною байдужiстю, що супроводжувала тепер все його життя, Гурiй вiдмовився вiд квартири i переiхав до матерi.

Зранку снiдав тим, що приготувала мама, i подавався безцiльно вештатися мiстом. Анi море, анi неповторна одеська осiнь, своею чарiвнiстю, кажуть, зрiвняна лише з осiнню в Парижi, анi розмови з розгубленою мамою, анi грошi батька – нiчого не знаходило вiдгуку в його душi.

Якось вiн зустрiв Ірен.

Посидiли з нею бiля фонтану. Ірен стала хазяйкою рекламноi агенцii, при грошах, багато подорожуе. У своi тридцять п’ять рокiв, попри народження дитини i розлучення, не втратила свiжостi. Ірен не розпитувала, чим займаеться Гурiй, бо бачила, як неохоче вiн розповiдае про себе. Вона, напевне, щось чула про його минулi «геройства».

Ірен була у чудовiй формi. Ну, може, ii обличчя трохи покруглiшало, зник той чарiвний овал. І руки трохи погладшали. Але такою ж прекрасною була ii тонка шия, i такими ж рожевими i нiжними були ii великi повiки.

Гурiю на мить здалося, що минуле можна легко повернути. І промайнуло перед ним загрунтоване полотно на станку, i пишне волосся, що спадае на оголену спину Ірен, i студiя з вiкнами на море…

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/pages/biblio_book/?art=68905983) на ЛитРес.