Нещоденний щоденник

Спочатку менi не вiрилося, що подiбне хамське ставлення з боку мiсцевоi влади до однiеi з найзнаковiших фiгур Львова взагалi може мати мiсце: я був прикро вражений, коли на однiй зi святкових академiй в Оперному театрi побачив І. Вакарчука у вiсiмнадцятому рядi, звiдки нi чути, нi видно, – в такий спосiб губернатор областi М. Гладiй спонукував непокiрного ректора до послуху. Та це ще могло здатися випадковим недоглядом адмiнiстративних служб, проте слiдом за цим випадком трапилася подiя, яка до краю обурила львiв’ян…

9 вересня 2001 року лив холодний дощ, проте в цей день, як i кожноi осенi, я вибрався до Нагуевич на Франкове свято – 145-рiччя вiд дня народження Каменяра.

Добирався автобусом, якого надав ювiлейний франкiвський комiтет Спiлцi письменникiв для п’ятнадцяти персонально названих ii членiв. Чому саме п’ятнадцяти – не знаю. Львiвський нацiональний унiверситет подiбноi «квоти» не мав. Це було для мене дуже дивним, бо щороку, а надто на круглi дати, унiверситет завше органiзовував науковi конференцii, франкiвськi читання з виiздами в Нагуевичi, Криворiвню, Борислав, Дрогобич…

У Нагуевичах я не побачив на святковiй трибунi жодного працiвника унiверситету, не почув виступу ректора i був прикро вражений, коли уздрiв поруч, серед стиску людей, його Магнiфiценцiю, який приiхав до Франка приватно.

Знову подумав, що зайшла помилка… Але в якiй епосi б, домислювався потiм, мiг випасти з поля уваги органiзаторiв Франкового свята Львiвський нацiональний унiверситет iменi Івана Франка? Всiм вiдомо, що в цьому навчальному закладi плiдно працюе Інститут франкознавства, що тут регулярно проводять франкiвськi читання, а дипломанти та дисертанти захищають своi науковi працi за творчiстю Каменяра.

І менi стало гiрко, бо згадався факт: колись Івана Франка не допустили до викладання у Львiвському унiверситетi, а сьогоднi, схоже, не допускають унiверситет до святкування свого патрона.

На трибунi пiд парасольками стояли представники провладних партiй, тож подумав я собi: невже й Франка залучили до передвиборчоi кампанii? Або – чи для того, щоб Львiвський нацiональний унiверситет мав право брати участь у Франкiанi, треба, аби Вчена рада на чолi з ректором вступила гурмою до блоку партiй «ЗаЄДУ»?

Писав Франко у статтi «Поза межами можливого»: «Усе, що йде поза рами нацii, – се або фарисейство людей, або хворобливий сентименталiзм фантастiв, що радi парадними фразами прикрити свое духовне вiдчуження вiд рiдноi нацii».