На нашем сайте вы можете читать онлайн «Місто». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Місто

Автор
Дата выхода
29 ноября 2021
Краткое содержание книги Місто, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Місто. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Валер’ян Підмогильний) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Минуло майже сто років від написання роману «Місто», але він і досі є актуальним. І сьогодні мрійники вирушають у мандри, полишаючи свої домівки в селах, у пошуках кращої долі й далеко не завжди знаходять те, що шукають. Молодий енергійний сільський юнак Степан Радченко приїздить до Києва, вступає до економічного вишу й сподівається повернутися з новими знаннями на село. Він зустрічається із сільською дівчиною Надійкою, сумлінно навчається в інституті, але гординя й амбіції беруть своє, і Степан вирішує підкорити місто…
Після масових репресій інтелігенції 1930-х років, під які потрапив також і Валер’ян Підмогильний, роман «Місто», як і інші твори письменника, був заборонений до 1989 року.
Місто читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Місто без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
– Вибачте, – сказав вiн, уклоняючись, – ви товариш Михайло Свiтозаров?
Сам свiдомий недоцiльностi такого питання, вiн постарався хоч у мiру змоги ковтнути маловiдповiдне слово «товариш».
– Я Свiтозаров. А в чому рiч?
– Я ось написав оповiдання… – почав хлопець, але спинився, побачивши на обличчi в критика неприемну гримасу.
– Менi нiколи, – вiдповiв критик. – Я зайнятий.
Ця зневажлива вiдповiдь прикула Степана до мiсця. В тоскному холодi, що оповив його, вiн зрозумiв тiльки одне – слухати його не хотять.
Як вiн не ворушився, то критик визнав за потрiбне повторити, пiдкреслюючи склади:
– Я зай-ня-тий.
– До побачення, – глухо промовив Степан.
Вийшовши з двору, вiн пiшов перед себе незнайомими вулицями, несучи на серцi нестерпучий гнiт безсилоi лютi. Нiколи ще не був вiн такий принижений та знищений. Зухвалi слова того книжного хробака лягли на нього ганебними плювками. Ну хай йому нiколи, але ж призначив би час! Хай зовсiм одмовиться, але мусить порадити, куди вдатись! Та й яке мае вiн право так казати? О, його до кровi стiбнув той пихуватий тон, той панський тон дiдича вiд лiтератури!
Ідучи потупивши голову, вiн снував невиразнi думки про помсту.
Опинившись десь бiля парку, вiн зайшов i сiв на крайню лавочку. Трохи згодом, озирнувшись, вiн його пiзнав – це був Золотоворiтський сквер з двома обгородженими купами розваленого каменю, що й дали йому назву. Охоплений пiдступом всепалющоi ненавистi, вiн пробурмотiв, криво посмiхаючись:
– Тоже… Золотi Ворота!
Несподiвана рана заступила юнаковi всi думки. Почуття, що з дому вiн виходив пишним Стефаном, а вертатись мае затюканим Степаном, не хотiло його покидати. Вiн тупо дивиться на людей, що проходили повз непрозорими сильветами, вбачаючи в кожному з них потайних ворогiв.
Зело дерев швидко темнiло, плюскiт фонтана мiцнiшав у сутiнках, i густий вечiр тихо знiмався з-над кущiв. Раптом зайнялись лiхтарi. В своему кутку хлопець давно вже лишився сам. Деннi одвiдувачi скверу, чеснотливi тати з газетами й ненi та няньки з колисками на колесах, розтанули тут разом з останнiм промiнням свiтла. На змiну iм злiтались нiчнi метелики та iхнi ловцi.








