Остарбайтер

Так iнодi трапляеться, коли iдеi генiя використовують не щирi послiдовники, а задля якихось iнших, корисливих цiлей. Немов крадуть його ество, аби залучити ще бiльше прихильникiв. Адже Шевченко понад усе хотiв, щоб його почули. А значить – розповсюдження своiх iдей. Хотiв, аби тi належали всiм украiнцям i надихали iх, освiтлювали iх непростий шлях i надавали просвiту неписьменним. Хотiв, аби украiнцi научалися свого i чужого не цуралися.

Майже 81 рiк тому цей безперечний генiй написав: «Посилаю вам на показ 10 экземпляров мого ''Букваря'', а из Конторы транспортов вы получите 1000 экземпляров.

Добре було б, якби можна розпустить його по уездных та по сельских школах, а вже що хочете, те и робiть з ним, а як Бог поможе, зберете за його грошi, то положiть iх в касу ваших воскресных школ…

Думка есть за ''Букварем'' напечатать лiчбу (арифметику) – i цiни, i величини такоi ж, як i ''Букварь''. За лiчбою – етнографiю i географiю в 5 копiйок. А iсторiю, тiлько нашу, може вбгаю в 10 копiйок. Якби Бог помiг оце мале дiло зробить, то велике б само зробилося» (Тарас Шевченко, лист до М.

Чалого, 4 сiчня 1861 р.)

На жаль, тi своi, котрi й справдi шанували Кобзаря, тодi занадто вже пристали до чужого. Потiм ця ситуацiя дасть змогу на багато десятилiть затаврувати чисте, по сутi своiй, а не за методами, якi застосовували, прагнення украiнських нацiоналiстiв побудувати вiльну, незалежну державу…

І, на жаль, так часто трапляеться, коли популярнi iдеi й вчення пророкiв iншi використовують у своiх цiлях.

Їх трохи переiнакшують, гiляччя з концепту обтесуеться для легкостi сприйняття i робиться з потужного дерева якийсь «буратiно». Антропоморфнiсть природи вчення набувае iнших рис. Видозмiнюеться. Мiняе структуру.

Такий недолiк популярностi i як зберегти унiкальнiсть вчення, скажiть менi?

Хоча, заради справедливостi треба зазначити, що Максима в умовах окупацii значно бiльше хвилювали зовсiм iншi, приземленнi й побутовi речi, а не iдеi.

* * *

Як вiн бiг… Так навiть ошаленiлий поет Іван Бездомний не гнався за консультантом[30 - Оммаж булгакiвському «Майстру i Маргаритi»].

Однак, в Антiна, так само як i у поета, телiпався на шиi образок i очиська дико бiгали. Антiн саме пробiгав Патрiаршi, перед цим рекордно швидко подолавши десять зупинок метро, i похапцем вискочив на Маяковськiй, зрiзаючи на поворотах по жовтiй, спаленiй серпневiй травi. Йому по дорозi не трапився жоден письменник, аби закарбувати його бiг в якомусь романi.