Остарбайтер

* * *

З плюсiв (а батько завше вчив його вiднаходити хороше в будь-якiй ситуацii) було те, що коли несподiвано почалася окупацiя, одного вересневого вечора сорок першого, в комуналцi залишилися лише вiн з мамою й одна зубожiла еврейська родина з двома дочками, що, так само як i Максим з хворою мамою, не мали на вiд’iзд жодних матерiальних ресурсiв. Та ще спорадично з’являвся чорний кiт. Спорадично, бо той навiдувався вряди-годи й сiдав поважно на облуплене пiдвiконня. Двi iншi кiмнати iхнього капiтального старого будинку, що колись був прибутковим в доiсторичнi, себто дореволюцiйнi часи, виiхали вiдразу ж: одну родину евакуювали з заводом в Семипалатинськ, iншi втекли до родичiв кудись там…

Загалом, евакуацiя важливих для держави громадян – начальства та НКВС – почалася з початку липня.

Їхнi родини дременули на схiд першими. До вокзалу безперервно пiдкочували «емки» i лiмузини чинiв повище i до вантажних вагонiв загружалося iхне нескiнченне майно. Потiм настала черга державних об’ектiв i обслуговуючого iх персоналу з родинами. Евакуацiя останнiх почалася через два тижнi, в серединi липня сорок першого.

В столицi нiхто про те, що боi вже йдуть пiд самим носом, не казав. Взагалi говорити треба було менше i не робити нiяких припущень, аби не затаврували шпигуном. Нiхто з киян не знав про героiчну вiдвагу воiнiв Днiпровськоi вiйськовоi флотилii, льотчикiв-винищувачiв i зенiтникiв.

Адже зенiтнi установки було нагально поставлено на всiх схилах Днiпра та на дахах найвищих будинкiв. Їхнi батареi розташовувались навiть в Пiонерському садi[32 - Тепер Хрещатий парк.], де так полюбляв гуляти малий Максим.

Про вiйну кияни дiзнавалися з авiанальотiв, котрi почастiшали. Однак влада в пресi й по радiо демонструвала свою незворушнiсть i непереможнiсть. В столицю постiйно привозили трупи нiмецькоi технiки, немов показуючи: «Бачте? Ми iх переможемо».

Зокрема 30 червня на Хрещатик, на площу перед обкомом партii, притягли блискотiлий трофей – збитого на пiдступах до Киева бомбардувальника – «фашистського стерв’ятника», юнкерса. З балкона в ту ж мить перший секретар ЦК КП(б)У Хрущов штовхнув експромтом полум’яне звернення до мiстян про силу радянськоi армii. Як то полюбляли тодi повторювати слова пiснi «от тайги до британских морей Красная Армия всех сильней».