Зібрання творів

Вже не знайтись межи поразк,

хоч сто мене – в менi,

коли у грудях – сто вiдраз

i кожна з них – до днiв,

котрi прожив, припавши ниць

до болю. Ридма – рiс

(так хмара плаче – горiлиць

i так – чумацький вiз).

Сни самознищення i сни,

де тiльки самолють.

Смертельно-хорi кажани

об архiтрави б'ють.

Затята, проклята, мовчить

вiдьомська довга нiч.

Лишень пiд ранок прокричить

пiтьмою п'яний сич,

несповна розуму.

X. 1965

* * *

Сто рокiв, як сконала Сiч.

Сибiр. І соловецькi келii,

i глупа облягае нiч

пекельний край i крик пекельний.

Сто рокiв мучених надiй,

i сподiвань, i вiр, i кровi

синiв, що за любов таврованi,

сто серць, як сто палахкотiнь.

Та виростають з личакiв,

iз шаровар, з курноi хати

раби зростають до синiв

своеi Украiни-матерi.

Ти вже не згинеш, ти двожилава,

земля, рабована вiками,

i не скарать тебе душителям

сибiрами i соловками.

Ти ще виболюешся болем,

ти ще роздерта на шматки,

та вже, крута i непокiрна,

ти випросталася для волi,

ти гнiвом виросла. Тепер

не матимеш од нього спокою,

йому ж рости й рости, допоки

не упадуть тюремнi дверi.

І радiсним буремним громом

спадають з неба блискавицi,

Тарасовi провiснi птицi —

слова шугають над Днiпром.

VI. 1963

* * *

Звiром вити, горiлку пити – i не чаркою, поставцем,

i добi пiдставляти спите вiрнопiдданого лице.

І не рюмсати на порiддя, коли твiй гайдамацький рiд

рiжуть линвами на обiддя кiлька сот божевiльних лiт

І не бештати, пане-брате, а триматися на землi!

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/pages/biblio_book/?art=64353596) на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.