Енн із Зелених Дахів

– Метью, не хочеш же ти сказати, що ми повиннi залишити ii в себе?

Мерил здивувалася б менше, якби Метью раптом висловив бажання стати на голову.

– Мм… нi, я вважаю, нi… не зовсiм, – пробурмотiв, затинаючись, Метью, притиснутий цим запитанням. – Я вважаю… нiхто не може вiд нас цього вимагати.

– Ще б пак! Яка нам вiд неi користь?

– Може, iй вiд нас була б користь, – сказав Метью несподiвано.

– Метью, гадаю, ця дитина тебе зачарувала. Я дедалi бiльше переконуюсь, що ти хочеш ii залишити.

– Ну, вона направду цiкава, – вчергове промимрив Метью. – Ти б послухала, що вона говорила, коли ми iхали зi станцii!

– О, розмовляти вона вмiе. Я одразу зрозумiла. Та це не свiдчить, втiм, на ii користь. Я не люблю дiтей, у яких завжди е що сказати. І не хочу тримати в себе дiвчинку з притулку. Але навiть якби i захотiла, то вибрала б не з таких. Щось е в нiй, чого я не розумiю. Нi, вона поiде туди, звiдки приiхала.

– Я можу найняти французького хлопчика, щоб вiн допомагав менi на фермi, – сказав Метью, – а вона хай тобi допомагае.

– Я не потребую допомоги, – вiдрiзала Мерил. – І не збираюся залишати ii.

– Ну, добре, як ти скажеш, Мерил, так i буде, – примирливо проказав Метью, вiдкладаючи трубку. – Я йду спати.

Так вiн i вчинив. Упорядкувавши посуд, рушила до лiжка й Мерил, рiшуче насупивши брови. А нагорi, в кiмнатцi мезонiну, наплакавшись досхочу, вже спала самотня i спрагла любовi дiвчинка.

IV. Ранок у Зелених Дахах

Енн прокинулася, коли вже давно розвиднiлося. Сiла на лiжку й розгублено подивилася у вiкно, через яке лився потiк радiсного сонячного свiтла, а на тлi яскраво-блакитного неба погойдувалося щось бiле й пухнасте. Нарештi згадала, де опинилася, й попервах вiдчула пiднесення, немов сталося щось дуже приемне.

Але був ранок, i за вiкном стояла розквiтла вишня. Енн вискочила з лiжка й одним стрибком дiсталася вiкна. Вiдтак рiшуче штовхнула вiконну раму. Та пiддалася зi скрипом, нiби ii' давно не вiдчиняли, – втiм, так i було, – й опустилася на колiна, вдивляючись у червневий ранок. Очi ii блищали вiд захоплення.