Знахар

Оскiльки минулого року полiцii вдалося знайти п’ятеро осiб, якi пропали безвiсти через втрату пам’ятi, бiльшiсть газет у численних повiдомленнях висували саме таке припущення.

Проте якщо у тих iнформацiях побiжно, то у приватних розмовах обговорювалися таемничi обставини зникнення професора Вiльчура i називалися зовсiм iншi причини.

Зовсiм даремно репортери штурмували вiллу професора на Алеi Бузку. Вони просто довiдалися про те, що дружини професора разом iз семилiтньою донечкою немае у Варшавi, слуги ж нiби набрали в рот води i вiдмовлялися надавати будь-яку iнформацiю.

Бiльш нахабних журналiстiв вiдсилали до двоюрiдного брата зниклого, до голови апеляцiйного суду Зигмунта Вiльчура. Вiн же з непохитним спокоем повторював:

– Життя мого родича з дружиною було надзвичайно щасливим. В очах багатьох друзiв вони незмiнно вважалися щасливою сiм’ею. Тож пов’язувати зникнення професора, яке мене потрясло до глибини душi, з його сiмейними справами, е i залишиться, – говорив вiн з притиском, – недоречним.

– Чи може пан голова нам сказати, де зараз перебувае панi Беата Вiльчур? – запитували журналiсти.

– Так, так. Я готовий повторити вам те, що чув iз уст мого двоюрiдного брата саме того дня, коли вiн востанне вийшов iз дому. Вiн менi заявив, що вiдправив дружину з дитиною за кордон.

А мета такоi поiздки?

Голова з усмiшкою на вустах зробив рукою невизначений жест.

– Зiзнаюся вам, панове, що я не питав про це. Правдоподiбно, йшлося про поiздку на лiкування. Наскiльки я собi пригадую, дружина мого двоюрiдного брата не найкращим чином переносила нашу осiнню сльоту.

Зрештою, вона досить часто вiдпочивала за кордоном.

– Одначе такий несподiваний виiзд у день або за кiлька днiв до бенкету, на який вже було розiслано запрошення…

– Любi моi. У людей по-рiзному складаються обставини. Окрiм того, ми не були в таких близьких стосунках, щоб я мiг знати про всi iхнi домашнi справи. Якби ви менi дозволили, панове, був би вам надзвичайно вдячний за те, щоб ви не роздували цю справу до розмiрiв нездоровоi сенсацii.

А особливо я сподiваюся на те, що не прочитаю у пресi нiяких домислiв про родинне життя мого двоюрiдного брата. Я надзвичайно на це розраховую. За це я подiлюся з вами, панове, моiм особистим баченням цього випадку. Не виключено, що професор мав намiр поiхати з дружиною. Його у Варшавi затримала надзвичайно важлива операцiя, про яку так багато писали всi газети. Пiсля ii успiшного завершення мiй брат мiг виiхати вслiд за дружиною.