На нашем сайте вы можете читать онлайн «Вода з каменю. Саксаул у пісках». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Литература 20 века. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Вода з каменю. Саксаул у пісках

Автор
Дата выхода
26 мая 2020
Краткое содержание книги Вода з каменю. Саксаул у пісках, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Вода з каменю. Саксаул у пісках. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Роман Іваничук) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Роман Іваничук (1929—2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнює білі плями в нашій історії, розповідає про видатних українських діячів минулих років.
Роман «Вода з каменю» присвячений Маркіяну Шашкевичу (1811—1843) – українському поетові, релігійному та громадському діячеві, натхненникові національного пробудження Галичини, засновникові нової української літератури у Західній Україні. Автор розповідає, як Шашкевич захищав право на існування української мови, виступав за її рівноправність з польською мовою, робив усе, щоб зберегти рідну культуру. Його справу продовжив Іван Вагилевич (1811—1866) – герой роману «Саксаул у пісках».
Вода з каменю. Саксаул у пісках читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Вода з каменю. Саксаул у пісках без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Засовався, щоб пiдвестися назустрiч несподiваному гостевi: Слотвiнський мешкав наверху, його кабiнет розмiщався над келiею бiблiотекаря; директор ходив скрадливо, щоб не порушувати спокою Любимського, але до нього в келiю не заходив нiколи, по службi звертався тiльки в бiблiотечнiй кiмнатi. Слотвiнський, якого недавно запросив на посаду директора куратор Закладу Генрiк Любомирський, застав уже тут Любимського i ставився до нього вельми шанобливо, однак мовчазнiсть старого i вiк, а також його малоросiйськi лiтературнi зацiкавлення пролягли певною межею мiж ними обома, хоча директор був задоволений, коли Любимський хтозна й як дiставав для бiблiотеки книги й журнали харкiвських та петербурзьких видань.
Любимський не сподiвався побачити Слотвiнського у себе в гостях, та не iз запобiгливостi перед своiм начальником поривався встати: вiн зрадiв, що цей учений чоловiк, який досконало знае слов’янськi лiтератури, а в своему «Науковому часописi» помiстив дослiдження Івана Могильницького про руську мову, таки вирiшив переступити ту межу, котру вiдчував i Любимський.
– Сидiть, сидiть, пане магiстре, – пiдiйшов ближче Слотвiнський i поворухнув закрученими вгору вусами.
«Оце й усе, що залишилося вiд його родового шляхетства, все iнше – великопанське – поглинула наука», – подумав Любимський i добродушно посмiхнувся, згадавши побрехеньку, буцiмто директор, будучи ще урядником магiстрату, нiяк не мiг зробити службовоi кар’ери: уперто не голив вусiв, а цiсарський уряд не дозволяв урядникам iх вiдпускати.
– Я радий вас вiтати в себе, – погасив усмiшку Любимський, помiтивши, що директор чимось стривожений, вуса в нього рухалися, дотикаючись то до однiеi, то до другоi нiздрi. – Прошу сiдати, хоч нема де… хiба ось тут, бiля мене.
– Нi, нi, – пiдвiв руки Слотвiнський, – я не на посиденьки… Ви нiчого, очевидно, ще не знаете, я теж знаю мало – тiльки-но почув i не маю з ким подiлитися… У Варшавi повстання…
Любимський рвучко схопився з лiжка.









