На нашем сайте вы можете читать онлайн «Вода з каменю. Саксаул у пісках». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Литература 20 века. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Вода з каменю. Саксаул у пісках

Автор
Дата выхода
26 мая 2020
Краткое содержание книги Вода з каменю. Саксаул у пісках, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Вода з каменю. Саксаул у пісках. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Роман Іваничук) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Роман Іваничук (1929—2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнює білі плями в нашій історії, розповідає про видатних українських діячів минулих років.
Роман «Вода з каменю» присвячений Маркіяну Шашкевичу (1811—1843) – українському поетові, релігійному та громадському діячеві, натхненникові національного пробудження Галичини, засновникові нової української літератури у Західній Україні. Автор розповідає, як Шашкевич захищав право на існування української мови, виступав за її рівноправність з польською мовою, робив усе, щоб зберегти рідну культуру. Його справу продовжив Іван Вагилевич (1811—1866) – герой роману «Саксаул у пісках».
Вода з каменю. Саксаул у пісках читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Вода з каменю. Саксаул у пісках без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
– Бонапарт сказав тодi: «А взагалi, що ви тут робите, поляки? Марнотратите, тиснете дiвок, п’ете дорогi вина… Ви добре вмiете хвалитися вашим патрiотизмом, але покажiть ще, як умiете працювати. Вам треба офiрувати собою». Пане губернатор, я вiд усього серця дякую вам за похвалу. Повiрте менi, що я повiрив у щирiсть ваших слiв.
Божок упав iз п’едесталу. Юрба, що нiмiла у побожному екстазi перед новоявленим месiею, товпилася, щоб стати ближче до нього, враз позадкувала, вiдступала, змiшувалася, дiлилася, хтось iз академiкiв вигукнув: «Ганьба нам!», i кiлька юнакiв демонстративно попрямували до виходу, iншi розходилися в усi кiнцi залу, ховалися одне за одного, щоб слова поета, адресованi всiм, не вчепилися одного, не приклеiлись, не затаврували, не поставили пiд сумнiв найщирiший патрiотизм.
Посерединi залу залишилися лише Фредро з Камiнським i навпроти них губернатор, Захер-Мазох i Зайончковський. Соломон Бальзамiн у супроводi пахолкiв вийшов у бокову кiмнату, вслiд за ним дочки i зятi тручали вiзок з паном Йов’яльським, Едмунд Ржевуський стояв бiля засклених дверей, що виходили на Губернаторськi вали: закривши долонями обличчя, вiн схлипував вiд конвульсивних ридань.
Зайончковський – мiзерний, худий, висмоктаний – поiдав очима Фредра, пальцi його рук карлючилися в безсилiй лютi: перед ним стояв кавалер ордена «Virtuti militari», i орден той, прикручений до правого вилога камзола, свiтився на грудях у поета, ослiплював, обезвладнював актуарiя карного суду, який у думцi накладав на Фредровi руки кайдани i так iх стискав, що хрускотiли зап’ястя, синiли пальцi, з-пiд нiгтiв виступала кров, i пальцi тi нiколи вже не зможуть тримати перо, i нiколи не напишуть того, що нинi вiн задумав.
Захер-Мазох не був поляком, вiн не знав роздвоень, не розумiв ненавистi запроданого поляка до поляка прозрiлого; вiн був нiмець, який прийшов господарювати на чужiй землi, i йому вигiднi були незгоди мiж аборигенами – русинами й поляками, а що вже казати про незгоди мiж единоплемiнними! Захер-Мазох погордливо зирив тепер на Фредра, i на Зайончковського, i на самого губернатора Лобковiца, одягнутого в польський кунтуш.
Лобковiц мусив якось виходити iз прикрого становища: вiн не мiг нi вигнати, нi образити, навiть зiгнорувати цього нахабного комедiанта, якого тiльки що возвисив у ранг нацiонального героя. Мовив примирливо:
– Сентецii Наполеона не завжди актуальнi, пане Фредро…
Ляснув у долонi, даючи знак маршалковi, що пора розпочинати бал.









