Ліля. Париж. Кохання

Саме так! Замкова бiблiотека, ви розумiете, це не якась там соборна бiблiотека Курпфальцу, а всього тiльки…

– Бiблiотека чого? Що таке Крпфаальц? Чи як вiн там?

Ентузiазм у мого спiврозмовника вiдразу згас. Здаеться, вiн зрозумiв, що розмова зi мною буде не на рiвних, а, швидше, за системою «наставник – телепень». Швабець пiдняв брови й тяжко видихнув, роздивляючись своi складенi на грудях руки й обмiзковуючи, з чого ж почати.

– Спочатку я маю пояснити систему архiвiв Нiмеччини – нарештi проказав вiн уже зовсiм iншим, холодним, тоном.

А трохи згодом додав м’якiше: – Якщо вже так склалося, що ви пiднялися зi мною до башти.

Я кивнула в знак розумiння. Швабець тяжко зiтхнув, готуючись до розлогого пояснення:

– Тож… Особливостi розвитку архiвноi справи в нас визначалися особливостями iсторii i, перш за все, тривалою полiтичною роздробленiстю. Створена в Середньовiччi з роздроблених германських племен Священна Римська Імперiя так i не стала централiзованою державою, а конгломератом рiзнорiдних полiтичних органiзмiв, з яких кожен жив своiм окремим життям.

– Як отой ваш Курпфальц?

– Так, але дослухайте до кiнця.

– Імперiя не мала централiзованого апарату керування, й тому не було передумов для складання великих архiвiв загальноiмперського значення. Архiви самих iмператорiв вiдкладали у iх фамiльнi династичнi архiви й родовi замки. Ось як у Гайдельберга. А архiви окремих iмперських установ були розпорошенi по рiзних мiстах.

Найбiльш значущу роль вiдiгравали архiви iмперського суду й iмперськоi ради, але i вони не були сконцентрованi в одному мiсцi, а зберiгалися в архiвах кiлькох мiст. Таким чином, iмперiя не залишила по собi значноi архiвноi спадщини. Розумiете?

– Тобто джерела непевнi, i ви менi не можете стовiдсотково сказати, чи моя прародичка була королiвною в цьому замку, чи нi?

– Загалом ви маете рацiю.

Однак я цим хотiв донести до вас iнше: взнати достеменно, чи в 1407 роцi на березi Неккару з’явилася ваша прародичка, – не вдасться. Ось я про що.

– Вона «не з’явилася» нiзвiдкiля й не стала пересiчною громадянкою мiста. Вона була королевою, згiдно з моiми архiвами.

Я вiдчула, що нiмець втрачае терплячiсть.

– Однак загальновiдомо, що в той час у замку правив Рупхерт Третiй. І в нього була зовсiм iнша дружина – Елiзабет.