На нашем сайте вы можете читать онлайн «Арканум». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Арканум

Автор
Дата выхода
10 декабря 2019
Краткое содержание книги Арканум, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Арканум. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Юрий Винничук) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
«В дрімучу епоху Брежнєва я пішов у внутрішню еміграцію. Я писав свої твори, зашифровуючи їх за переклади з арканумської. Я вигадав країну Арканум, вигадав авторів, які там начебто жили й творили.
А поволі Арканум став пробиватися у мої сни. Я жив в Арканумі, сни про Арканум затоплювали мене. Я чекав ночі, щоб жити. Удень життя не було. Удень був страх.
Люди з Аркануму чекали на мене. Якщо я затримувався, посилали гінців на конях і стукали мені у вікно. Стукали перснями на пальцях, руків’ями мечів, стукали гілками і вітром, стукали пташками і хрущами, кликали всіма мовами і голосами.
Я підводився і йшов до вікна. Воно розчахувалося, і Арканум мене втягував у себе, засмоктував і впорядковував моє життя.
Арканумська мова пробивалася крізь мою, наче стебла трав крізь пісок, проламувала пам’ять, зливалася з моєю. Я переставав розрізняти, де моя мова, а де арканумська.
В Арканумі я чувся безпечно».
Арканум читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Арканум без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
З книжки «Арканумськi притчi»
Гiлка
Один арканумець рубае гiлку, на якiй сидить. Другий арканумець пiдходить i дивуеться.
– Хiба йолоп рубае гiлку, на якiй сидить!
– Маеш рацiю. Але я нiколи не рубаю гiлки, на якiй сиджу, а тiльки ту, на якiй сидiв.
По цих словах вiн перебираеться на гiлку вище i, дорубавши ту, на якiй сидiв, починае рубати ту, на якiй сидить.
– Але ж ти знову рубаеш гiлку, на якiй сидиш!
– Нiчого подiбного. Я вже на нiй не сиджу.
І вiн лiзе вище, дорубуе гiлку, на якiй щойно сидiв i береться за ту, на якiй сидить.
– А чим тобi заважають гiлки, на яких ти сидiв?
– Менi вони зовсiм не заважають. Але якщо я iх не обрубаю, то по них може пiднятись на дерево хтось iще. А звiдки я знаю, чи вистачить у нього розуму не рубати гiлку, на якiй сидить?
Гвалт
Король Кендюх Третiй раптом пополуднi зажадав вина. Принесли йому повний глечик, i вiн, замкнувшись у покоi, цмулив тее вино, прислухаючись до запаху осенi i голосiв нiкому невiдомих людей.
П’яний мандрiвний оповiдач казок брiв узвозом повз королiвський замок i галайкав безглузду пiсеньку про товариство, котре нiколи за все життя не могло зiбратися за одним столом, бо в кожного, як не тодi, то тодi з’являлися поважнi причини, зате вже як померли, мимохiть зiйшлися докупи, а що не було питва, то кожен з них пошкодував за недопитi днi.
Королю цяя пiсенька сподобалась. Та так, що вiн кинувся, було, до вiкна, щоб гукнути отого мандрiвця й запросити його на чарку. Але той зник за осокорами, i король тiльки махнув рукою.
Вранцi розбудив його мiнiстр i пiдсунув папiр для пiдпису.
– Що воно таке? – спитав король, ще не гаразд очунявши спросоння.
– Та це вчора ввечерi згвалтовано було молодичку.
– Ну!
– Треба ж хлопа повiсити за таке дiло.
Король позiхнув, черкнув по паперi непевною рукою i почалапав вмиватися. Чортзна з чого й день почався.
Далi був снiданок, i знову папери, вiзити, словом, нудьга. Перед обiдом король вийшов на балькон. На майданi височiла шибениця, а на шибеницi гойдався гвалтiвник. Король примружився i гукнув до сторожi:
– Це часом не той мандрiвник, що вчора ото галайкав, як недорiзаний?
– Еге ж, той!
– Ну-ну. Догалайкався.











