Арканум

І коли вiн зайшов до покою i погляд його впав на недопитий глечик вина, то стало йому якось кисло на душi. Згадав, що хотiв того пиворiза запросити на вино. Але з якоi причини?.. Здаеться, через тоту пiсню. Цiкаво – якби запросив, то вони б просидiли всю нiч i гвалту не було б. Гм… Як там спiвалося… Х-хе…

З книжки «Житiя святих»

Святий Авлохiй

Досi ще в Арканумi живуть легенди про святого Авлохiя. Історiя дiйсно свiдчить про iснування такоi особи у Х ст. до н. е. Це був один з евнухiв короля Бенькарта ІІ.

Але це все, що повiдомляе iсторiя. Легенда натомiсть вiдводить Авлохiю набагато бiльше мiсця.

Виявляеться, будучи евнухом, вiн не цурався тiлесних утiх i порався бiля панночок, яких король навизбирував по всiх усюдах, а що його величнiсть здебiльшого перебувала за межами палацу через частi вiйни, то Авлохiй мусив виконувати чужу повиннiсть, а це було не так легко, бо дiвок у гаремi було пiв тисячi i всi палали невтоленою жагою, а декотрi – цнотливi – хоча ще й не палали, проте виявляли неабияку знервованiсть, що для держави завше складало небезпеку.

Знервована жiнка здатна перевернути усе догори ногами. І от тiльки завдяки Авлохiю Арканум стояв мiцно на ногах.

Король був неймовiрно вдячний Авлохiю, адже той у вiдсутнiсть самодержця пiдтримував спокiй. Як вдавалося йому задовiльнити i таким чином укоськати аж таку силу-силенну бабiв, легенди мовчать. Житiя твердо стоять на тiм, що Авлохiй був святим, бо звичайна людина нiколи не спромоглася б утриматися на такiй вiдповiдальнiй посадi.

По його смерти святому поставили пам’ятника i звiдтодi усi молодята несуть сюди квiти, а чоловiки цiлують його i промовляють заклинання, котре мае надiлити iх снагою Авлохiя, адже задовiльнити власну жiнку куди важче, нiж пiв тисячi чужих.

Святий Дезидерiй

Вiн увiйшов в iсторiю тим, що проголосив дивовижну iстину: «Алкогiль до добра не доведе».

Наслiдки такоi сентенцii не забарилися i справдi до добра не довели.

Арканумцi перестали споживати вино i пиво, а що це становило добру половину державного прибутку, то небавом настала криза. Королiвська скарбниця почала на очах малiти.

Завдяки суцiльнiй тверезостi рiзко впала кiлькiсть злочинiв. Королiвська варта, налякавшись, що потреба в ii утриманнi вiдпаде, сама стала чинити злочини, але шило з мiшка дуже хутко вилiзло, i варту розiгнали.

Колишнi вартовi, зоставшись без роботи, запили.