Оріон Золотий. Театр (збірник)

Мар’яна

Павла знайшли в Днiпрi на третiй день.

Менi i досi моторошно жити —

Я знаю вчительку його… А хвиля

Все б’е у берег, наче дзвiн, гримить.

Сидорук

Невигiдно менi тепер перечити,

Але я мушу i свое сказати.

Я не за те, щоб дядька Сидора

Його матуся кликала з козою.

Але вiн вдома, певно, був зализаний,

А в школi шмаганий… словами, безперечно.

Оця невiдповiднiсть i причина.

Тут не лише учительки вина,

А й матерi…

Мар’яна

Я бачу все ж, що ви не проти

Березовоi кашi, тiльки в мiру.

І вчитель

Як часто я зриваюсь на брутальнiсть!

II вчитель

А в мене нерви…

Просто неможливо!

III вчитель

А я, бувало, бив дiтей не сам,

А натяком… батькам давав у руки

Той ремiнець, якого не тримаю.

Вчитель

Хай кожному оця лиха iсторiя

Горить в душi i серце попелить!

Хай сповiдь, самосповiдь

Душу чистить!

I вчитель

О, як менi бракуе такту й витримки!

II вчитель

А вчора я такого натворив,

Про що лиш сам собi…

О моторошнiсть слова!

III вчитель

Тож зарiкайсь – не лаятись.

Бо не прикрасить правди

І найдошкульнiше шмагання словом…

Вчитель

Треба зрозумiти, що дитина

Спочатку лиш не вмiе.

Не вмiе раз, не вмiе два i три.

Невмiння потiм звичкою стае,

І радостi вiд успiху – немае,

Тодi «не хочу» плентаеться.

І дев’ять з десяти випадкiв

Ледар – дитя невмiння,

Лиш один випадок з десяти —

Дитя, розбещене од бездiяльностi,

Найважливiший стимул навчання —

Почуття власноi гiдностi,

Бажання бути кращим.

Виховання там починаеться,

Де вчитель ставиться до учня

Як людина до людини…

І дуже завинив тут колектив.

Бо ж кожна людська особистiсть

Живе, квiтуе тiльки в колективi.

Немае особистостi, немае

Геть поза колективом, поза друзями,

Нi творчостi нема, анi таланту,

Анi життя, як бачите…

(потiм до Вальтера)

А Ви що нам скажете, Вальтер?

Вальтер

(з нiяковiстю в голосi)

Ви знаете…

Менi здаеться все-таки…

Вчитель

Я прошу вас, колего, i вiдверто.

Ми всi б’емось над цим. Нам ваша думка

Цiкава вельми.

Вальтер

Ви знаете… менi, здаеться, все-таки,

Чогось бракуе тут… Ну, як би вам сказати…

Одвiку так було:

Те, що одному здаеться солов’ем,

Те iншому ввижаеться совою.

Я не суддя третейський. Та менi

Один випадок пригадався.