Оріон Золотий. Театр (збірник)

У Йенi, на заводi цейсiвськiм,

Я бачив якось, як шлiфують

Гiгантську, велетенську лiнзу.

Шлiфовщик робить лиш

Чотири-п’ять точних рухiв —

Потiм вiдходить, вiдпочивае!

Виявляеться, тепло його тiла

Може викликати перекос лiнзи.

Тепло його все зiпсувало б!

Нетерпiння тепла зiпсувало б!

Чи ж не страшна пересада добра?!

Сидорук

А про залiзо кажуть —

Куй, доки гаряче.

Так i з характером —

Одному досить крихти,

А iншому кувалди мало!

Вчитель

Ось що скажу вам, Вальтере:

Жодного злочинця на свiтi

Добром не загодували в дитинствi —

Зло приходило до нього.

Вiд зла злочин – зла чин.

От Павлик мав удома лиш добро,

А в школi що мав хлопець?

Вiд того i добро вiд матерi

Ставало теж нестерпним… навiть злом.

Вчитель звертаеться до всiх. Але його перебивае звук коси за вiкном. Вчитель здригаеться.

Хто це там?

Мар’яна

Та це Горпина.

Мантачить косу.

Вчитель

Скажiть iй… Я вас

Прошу…

Один з учителiв виходить.

Нi з чим не порiвняти труд учителя.

Радiе ткаля шовку пiд руками.

Радiе сталевар вогню своему,

Сiвач радiе диво оксамиту

Озимини пiд небом барвiнковим —

Учителю потрiбнi ж роки й роки,

Щоб цвiт у плiд тривожно перецвiв.

Нема лихiшоi роботи, нiж учительська.

Нема виснажливiшоi роботи,

Де нерви паляться, мов хмиз сухий,

Де серце рветься в клекотi i чадi,

Але нема щасливiшоi долi,

Коли Людина з рук твоiх, Людино,

Іде у свiт – на краплю свiт люднiе.

Зламати легко, як зламали Павлика.

Великий Фабр, натуралiст iз перших,

Єдиним у життi своiм пишався —

Не вiдкриттями славними i дивними,

Не славою всесвiтньою i гордою —

Єдиним вiн пишався, що при дослiдах,

Якi дали великi вiдкриття,

Не вбив вiн жодного жука, нi кузочки,

Нi лапки не ламав, анi крила не скривдив.

О вихователю, будь Фабром для дiтей!

Вчитель хапаеться за серце. До нього кидаеться Дружина, Мар’яна, Вальтер, вчителi.

Хвилиночку. Я вийду. Зараз, зараз.

Дружина

(до Мар’яни)

Я прошу вас – «швидку» негайно!

Вчитель

Не варто! Менi легше, легше.

Виходить, тримаючись за стiну.

Вчитель у лiкарнi

Мати з казкою

Мати

Синочку, тобi зараз – десять лiт.

Голубчику, в тебе плеврит.

Лiкарi сказали: надвiр анi-нi!

Берись за книжку, тихо лежи менi!

Вчитель

А хлопцi гасають на лижах,

На льоду вже ковзанка готова.