Оріон Золотий. Театр (збірник)

Ластiвки миготять тут i там. На полi заленому – круглий стiл. За столом сидять Песталоццi, Сковорода, Корчак, Макаренко. Встае Макаренко.

Макаренко

Сьогоднi по порядку чергування столiть

Я – головуючий i доповiдач.

Верховний Педагогiчний Суд

Сьогоднi розглядае таке питання:

Справа директора Павлищанськоi школи.

Але стривайте!

Там все мене стосуеться. От штука!

Отож менi i справдi неетично

Вести засiдання. Колего Корчак!

Я прошу вас – вiзьмiть на себе

Цю мiсiю…

Корчак забирае папку зi справою до себе.

Корчак

Отож, шановне товариство,

Тут звинувачують колегу нашого:

Вчення Макаренка про колектив

Вiн пiдривав i пiдривае

Словами й дiею – словоприкладством,

Вiн не вчитель – проповiдник-пастор.

Вiн зводить педагогiку до проповiдi,

Носiй моралi християнськоi, не менше.

Вiн вводить в педагогiку поняття темне,

Що зветься людянiстю…

Сковорода

Як, як? Що, людянiсть —

Це вже поняття темне?

Я бачу бруднi пальцi на паперi,

Брудна душа, мабуть, у пашквiлянта.

Корчак

Колего, прошу не перебивати.

Нам важко розiбратися вiдразу.

Покличем зараз ми його.

Колего Макаренко, все ж вам

Найближчi цi питання, отож прошу

Уважно вислухати. Що ж до мене,

То знаю я колегу, серцем знаю,

Вiн посилавсь на мене часто —

І стежив я за ним з симпатiею.

Скажу одне: учитель передовсiм

Повинен бути добрим, а без цього

Нi к бiсу не годяться всi теорii.

Багато з нас – було, i е, чи ж буде! —

Свое невмiння спiлкуватись з дiтьми

Нахабно хочуть замiнить наказами.

А наш колега, той же прагне серцем

Прийти до серця – вiрити дитинi.

З повагою, так, з повагою до дитини.

Виходить, що без цього нi до чого

Всi набундюченi слова.

Тож прошу, Вчителю.

Входить Вчитель. Входить Хор, вiн роздiлений на двое – одна частина в чорному з рiзками, друга в бiлому з павиним пiр’ям: Чорний хор i Бiлий хор.

Бiлий хор

(помахуе павиним пiр’ям)

Найяснiша в нас мета:

М’якiсть, нiжнiсть, чистота.

Чорний хор

(помахуе рiзками)

Принесуть найбiльшу користь

Строгiсть, жорсткiсть i суворiсть.