Амазонка. Київ–Соловки (збірник)

Встигала й писати – статтi, рецензii, вiдгуки.

А найбiльше з неi лилася поезiя.

Моя душа й по темнiм трунку

Не хоче слухатись порад,

І знову радiсно i струнко

Бiжить пiд вiтер i пiд град.

Щоб, заховавши мудрий досвiд

У скриньцi без ключа i дна,

Знов зустрiчати сiрий розсвiт

Вогнем отрути чи вина.

Щоб власнiй вiрi непохитнiй

Палить лампаду в чорну нiч

І йти крiзь сiчнi в теплi квiтнi,

Крiзь бiль розлук – у радiсть стрiч.

А перехожим на дорогах

Без вороття давать дари

І дiставать новi вiд Бога,

Коли не вистачить старих.

Багла – для себе i для друзiв-побратимiв

Якогось вiтру, смiху чи злоби!

Щоб рвались душi крiзь iржавi грати,

Щоб крикнув хтось: ненавидь i люби —

І варто буде жити чи вмирати!

У Варшавi вона очолила мистецьке товариство «Зарево», щодень готувала матерiали, що iх надiйнi люди будуть поширювати на пiдсоветських землях Украiни.

А потiм в ii невгамовне життя-горiння, у ii святу боротьбу за волю i кращу долю свого народу увiйшла хоч i загадкова, але вже тодi така знаменита ОУН…

Та ОУН, в незримих рядах якоi вона житиме i боротиметься аж до свого загину… І те – робота в рядах ОУН – буде чи не найкращою сторiнкою ii воiстину героiчного життя.

Бiографи писатимуть: на чужiй землi в Олени Шовгенiвоi, потiм Телiги, вiдбуваеться перелом, викликаний пережитим у Киевi та побаченим у Чехii. Вiдчувши себе украiнкою i непримиренним ворогом великодержавностi, молода поетеса вступае в ряди Органiзацii украiнських нацiоналiстiв.

Усе – лише не це! Не цi спокiйнi днi,

Де всi слова у барвах однакових,

Думки, мов нероздмуханi вогнi,

Бажання – в запорошених оковах.

Якогось вiтру, смiху чи злоби!

Щоб рвались душi крiзь iржавi грати,

Щоб крикнув хтось: ненавидь i люби —

І варто буде жити чи вмирати.

Не бiйся днiв, заплутаних вузлом,

Ночей безсонних, очманiлих ранкiв.

Хай рiже час лице добром i злом!

Хай палять серце найдрiбнiшi ранки!

Ти в тiнь не йди.

В слiпуче сяйво не лякайсь дивиться —

Лише по спецi гряне жданий грiм

І з хмар сковзне – багнетом – блискавиця.

Кiлька сторiнок про ОУН

«Поетесi Валентинi Чорнiй… виповнюеться 80 лiт. Валентина Миколаiвна – член НСПУ з 60-х рокiв, автор книг „Гарна внучка“, „У зеленому садку“, „Люблю ще й досi“. Спiвавтор збiрки невiльничоi поезii „З облоги ночi“.

Учасниця бойових дiй.