Амазонка. Київ–Соловки (збірник)

Заявляла на повному переконаннi (при нагодi i без): «Украины не было, нет и никогда не будет! А была, есть и всегда будет провинция Малороссия, часть России».

Телiги – Олена й Михайло – вели з нею гострi полiтичнi суперечки, що врештi-решт закiнчилися повним розривом. Олена перестала вiдвiдувати батька вдома, забiгала лише до нього на роботу. І в розмовi з батьком не згадувала його дружину та ii iмпер-шовiнiстичнi переконання. (І де вiн, батечко, ii таку доп’яв? Нi в Подебрадах, нi в усiй тамтешнiй емiграцii, здавалось, ще однiеi такоi i вдень з вогнем не знайдеш, хоча…) Тому й жаль було батька з такою «руською» залишати, але що вдiеш… Батечко жив з нею, терпiв, тож Олена не збиралася його переконувати в чомусь протилежному.

Як кажуть, бачили очi, що купували… І попрощалась тодi з батьком – востанне – з гнiтючим серцем i з таким серцем i в дорогу вирушила… Зробивши перед цим нелегкий вибiр, вибравши замiсть батька – Батькiвщину.

Хоч i вiдчувала себе мовби винуватою, але… Не могла iнакше. Пiшла до Сяну, щоб перейти його, як переходять Рубiкон… І залишиться в бiографii Олени Телiги Сян, який розмежував ii життя навпiл: старе лишилося позаду, нове замаячило попереду…

В липнi 1941-го Олена Телiга разом з письменником Уласом Самчуком таемно вiд окупантiв перейшла Сян…

Перейти Сян на прикордонному пунктi вони не могли – не мали на те вiдповiдних перепусток.

Та й польськi прикордонники схопили б iх i передали нiмцям. Отож щоб не ризикувати, вирiшили перейти Сян в глухому мiсцi таемно i загубитися на украiнськiй територii. Серед мешканцiв прикордоння вивiдали, де це краще всього зробити, iм пiдказали, i вони зважились – украiнська поетеса Олена Телiга (чоловiк ii Михайло поки що залишався в Подебрадах) та украiнський письменник Улас Самчук, на той час вже досить вiдомий.

У Чехословаччинi Улас мешкав з 1929-го по 1941 рiк. Украiнська Прага 1920–1930 рокiв жила бурхливим науковим та культурно-мистецьким життям. До безпосереднього оточення, яке творило «його Прагу», Улас Самчук залучав Олександра Олеся, Спиридона Черкасенка, Олексу Стефановича, Оксану Лятуринську, Олега Ольжича, Михайла Мухина, Миколу Бутовича, Роберта Лiсовського, Степана Смаль-Стоцького, Дмитра Дорошенка, Миколу Галагана, Леонiда i Надiю Бiлецьких, Дмитра Антоновича, Сергiя Шелухiна, Микиту Шаповала, Валентина i Лiдiю Садовських, Русових, Яковлевих, Мiдних, Батинських, Слюсаренкiв, Щербакiвських, Сiмовичiв, Лащенкiв, Горбачевського, Ольгерта Бочковського.