На нашем сайте вы можете читать онлайн «Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная русская литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник)

Автор
Дата выхода
11 апреля 2017
Краткое содержание книги Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник), аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник). Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор () в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Маріанна Гончарова – автор цілковито своєрідний. Історії, які вона розповідає, вихоплені з повітря, з подвір’я, з поля, з маленького провінційного містечка – з усіма нісенітницями, випадковостями і неймовірною чарівністю. Її герої – прості люди, навіть їхніх імен не запам’ятаєш, але ніколи не забудеш ці живі образи, хоч би хто то не був: інтелігентний і трошки заляканий дантист чи закохана в шляхетного хлопця красуня панночка, веселі відчайдушні цигани чи дивакуваті, але щирі весільні музики чи відважні безкомпромісні прикордонники. Письменниця з гумором й іронією розповідає про буденне життя своєї родини і знайомих (зокрема, й знайомих звірів і птахів), свого міста та свого рідного краю.
Світ Маріанни Гончарової – це світ, в якому відбуваються яскраві добрі чудеса і де будь-яка істота – не важливо, людина це чи, скажімо, птах, завжди може знайти собі справжнього друга. І навіть любов. А отже, стати щасливою…
Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник) читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Там, де ми живемо. Буковинські оповідання (збірник) без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Натомiсть Гамлет жив для того, щоб iсти, спати i накопичувати. Якщо вiн не iв, то спав, а якщо не iв i не спав – отже, займався накопичуванням. Час вiд часу нашi з ним шляхи в домi перетиналися – як не в передпокоi, то на кухнi. Кiт, не звертаючи на мене жодноi уваги, за звичаем занепокоено та дiловито, як велетенська кудлата мураха, тягнув щось у зубах i ховав до себе в кошик пiд матрацик, на якому спав: кiстку, поцуплену з Чаковоi миски, м’ячик Молодi, стару соску. Данило присягався, що якось бачив, як кiт тягнув до себе в куток йоршик для миття посуду i моi тунiськi браслети ручноi роботи, загадково зниклi зi скриньки.
З одного боку, це було навiть зручно. Тепер усi пропажi в хатi (у нас повсякчас щось губилося – ключi, шкарпетки, запальнички, олiвцi) можна було звалити на кота. А з iншого боку, ми остерiгалися, що кiт навчить поганого решту членiв родини. Зазирнути пiд матрацик не було жодноi змоги – Гамлет вiдчайдушно захищав накрадене добро.
Спав вiн важко, як смертельно втомлений комбайнер похилого вiку в розпал жнив. Зiтхав. Стогнав. Бурмотiв своi котячi непристойностi. Гарчав. Тлумився. А часом хихотiв.
Була в Гамлета пристрасть, про яку слiд сказати окремо: лежати на телевiзорi.
Жах просто! Ми до цього пхикання нiяк звикнути не могли. Почуемо раптом над мискою з iжею це «пхи» – i я бiжу бiгом подивитись. А вiн понюхае, i якщо риба не свiжа – iсти не буде, пхикне знову ж таки i вiдiйде спроквола, з мордою насупленою. Просто не знали, що й думати. І як йому догодити.









