Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану

Тебiл прикрiпляли до сiдла коня i безперервно били по ньому. Могутнi звуки лякали тварин, викликали у них панiку. Звуками тебiла вiдкликали i випущену на лови птицю. Хоч тебiл був практично втрачений, останнiм часом вiн знову з'явився на туркменськiй естрадi. Цей музичний iнструмент почав нове життя в мистецтвi туркменського народу.

* * *

Текiнець з караваном

Бахаветдiн

Святий Бахаветдiн (Бахауддiн) – дух-покровитель верблюдiв. За туркменськими оповiдями, валун поблизу усипальницi Шiвлан-баба бiля мiста Кара-Кали був верблюдом святого.

Бахауддiн – реальна iсторична особа, засновник дервiшського ордену «Накшбандiя» (XIV ст.). Вважався покровителем гончарного ремесла в Хорезмi.

«Скульптурнi зображення голови верблюда неодноразово зустрiчалися пiд час розкопок пам'ятки епохи бронзи Алтин-депе. Знайдена навiть мiнiатюрна глиняна повозка з головою верблюда (давнiй художник зобразив запряженого верблюда). Найбiльш раннi кiстянi останки цiеi тварини також зустрiчаються вже в епоху ранньоi бронзи, 5 тис.

рокiв потому, значно ранiше, нiж з'являеться в Туркменiстанi кiнь. У сучасний перiод на територii Туркменiстану розводять одногорбих верблюдiв. Археологiчнi знахiдки свiдчать, що давне населення розводило не одногорбих, а двогорбих верблюдiв (глиняна фiгурка, знайдена в Алтин-депе).

За зовнiшнiм виглядом дикi двогорбi верблюди значно вiдрiзняються вiд домашнiх. Вони вiдносно легшi, мають високi ноги i маленькi горби. Двогорбi верблюди мешкають у сухих, але прохолодних регiонах, тодi як одногорбi верблюди – мешканцi спекотних засушливих зон.

Одногорбий верблюд економiчно вигiднiший, тому що швидший вiд двогорбого у ходi i мае бiльшу молочну продуктивнiсть. Одногорбий верблюд з'являеться на теренах Туркменiстану значно пiзнiше двогорбого».

    Н. М. Єрмолова

* * *

Син Бахаветдiна-Верблюда

Туркменська казка

Було це, чи не було, а в минулi часи жив чоловiк на прiзвисько Бахаветдiн-Верблюд, i не було у нього дiтей.

Одного дня порадився вiн з дружиною, i вони вирiшили продати всю худобу i пiти до Кааби. Увечерi лягли вони спати, а коли перейшло за пiвнiч, якийсь чоловiк раптом промовив:

– Хук хак,[8 - «Хук хак!» (араб. букв, «вiн бог», «вiн iстина») – вигук дервiшiв.] гей, Бахаветдiне, чому ти сумуеш?

Тодi Бахаветдiн вiдповiв:

– Немае у мене дiтей, тому й сумую.

– Бог дасть тобi сина, а ти назови його Маммедджаном, – сказав той чоловiк i зник.