Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану

Махтумкулi один iз перших вiдмовився вiд арабо-перськоi метрики, замiнив ii народною силабiчною системою.]

«Махтумкулi, вiдмовившись вiд традицiйноi «придворноi» лiтератури, звертаеться у своiй творчостi до реального життя народу. Розмiром вiрша вiн обрав форму «гошук», – розповсюджений жанр давньоi огузькоi лiтератури, пiд тиском арабськоi i перськоi лiтератури ледве не втрачений назавжди. За допомогою художнiх засобiв поетовi вдалося показати життя народу, його мрii i намагання».

    Джора Аллаков

«Єдиним тюркським народом, який мае свого нацiонального поета, е туркмени; Махтумкулi, що жив у XVIII ст.

, було визнано туркменами, що жили на територii, починаючи вiд Ставропольськоi губернii i аж до берегiв Амудар'i».

    В. В. Бартольд. Из истории тюрков.

    Петроград, 1917, с. 12–13.

«Вамберi опублiкував 41 поезiю популярного, суто нацiонального туркменського поета Махтум-кулi XVIIIcm. …Махтум-кулi, так само, як iншi улюбленi туркменськi поети, складав своi вiршi не чистою туркменською мовою, ба мiшаною лiтературщиною, з сильним впливом елементiв джагатайських».

    Агатангел Кримський

* * *

Герогли

Фрагмент туркменського епосу

…Ну добре, то про кого зараз пiде мова?

Оговтався Герогли вiд ран, повернув собi милого Овеза i, як i ранiше, почав чубити ворогiв. Увесь рiк Герогли воював – i все з Нiшапуром. Їхав – рубав, i повертався – рубав.

Про кого зараз пiде мова? У Нiшапурi правив падишах Бали-бек. Покликав вiн якось своiх пiдлеглих i сказав:

– Дайте пораду, джигiти, як тут бути.

Цей поганий крадiй вiслюкiв, злодiй з великоi дороги, руйнуе краiну…

Наближенi вiдповiдали:

– Покличте його до себе, тасгире,[25 - Тасгир – шанобливе звертання.] дайте йому щедрi дари, подаруйте йому коня, гарний одяг. І укладiть з ним перемир'я, тасгире!

У падишаха був старий вiзир. Покликав його падишах i сказав:

– Премудрий вiзире! Ось що радять менi моi прибiчники. А що скажеш менi на це ти?

– Дурну пораду дають тобi, тасгир.

Розбiйник прийме твоi дарунки, надiне твоi халати, вiзьме коня, а повертаючись додому, твою крану пограбуе, i – шукай вiтра в полi. Недарма кажуть: вовченя не приручити. Не годиться жити, тасгире, потураючи розбiйнику i злодiю!

– А якою буде твоя порада, вiзире?

– Я дам тобi таку пораду, тасгире: кажуть, що у розбiйника е кiнь, Гир-ат, названий Меджнун-Делi.[26 - Меджнун-Делi – обидвi частини клички коня означають «бiснуватий», «божевiльний».