Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану

Настраждаешся через коня свого, i тодi вiн принесе тобi користь. Тебе нагородив Аллах Гир-атом, легко тобi вiн дiстався. А що даеться легко, не йде на користь, Герогли.

Забрала вона у Герогли дорогий халат i шовковий кушак, гострого ножа i сокиру, папаху з хутра видри i чоботи з сагри.[36 - Сагра – шкура з крупа коня, що йшла на виготовлення чобiт.] Все забрала вона у Герогли i обрядила його каландаром. На голову надiла дiряву шапку, на плечi накинула лахмiття, в руки палицю дала, перекинула через плече «гарбуз нещастя»[37 - Гарбуз нещастя – посудина з видовбаного гарбуза, у яку жебрак збирав милостиню.

– Ну, йди! Хай Аллах допоможе тобi!

Зайшов Герогли до мейхани. Побачив його Косе i скрикнув:

– Що з тобою, Герогли! Що сталося з тобою? Невже надумав ти юродствувати через якусь паршиву шкапу?

– Не юродствую я, Косе. Стара була з Нiша-пура, туди вiдвела вона Гир-ата. Треба менi йти розшукувати його. Тому-то я в одязi каландара. Мiй наказ: поки мене тут не буде, не здумайте кривдити мою Агаюнус, Овеза милого i Гюль-Ширiн, – вiдповiв Герогли i пiшов, залишивши у фортецi сорок джигiтiв.

Два днi вiн йшов, а на третiй Сапар-Косе з джигiтами догнав його.

– Ну, Косе, кажи – у чому рiч?

– Ти велiв нам залишитися, Герогли, але у фортецi нам нiчого робити без тебе. Ми поiдемо з тобою, Герогли.

– Послухайте моеi поради, Косе, залишайтеся! Далеко Гир-ат, нi сила, нi золото не допоможуть нам повернути його. Ось стану я божим мандрiвником, i, може, Аллах знову дасть менi Гир-ата.

– Герогли! Ти занадто часто повторюеш «повертайтеся». Чи серйозно ти це кажеш, чи, може, хочеш перевiрити нас?

– Серйозно кажу вам, Косе.

– Ну, якщо не жартуеш, повтори нам свiй наказ. Погано це буде чи добре, але настанови твоi ми виконаемо.

– Добре, – вiдповiв Герогли i звернувся до джигiтiв з пiснею-настановою:

Дам я тобi одну пораду:

Не залишай свою краiну,

Боягузу i пiдлому рабу

На допомогу не поспiшай.

Почесне мiсце – навпроти дверей

Знати свое мiсце повинен джигiт,

Коли не запрошують тебе,

Ти приходити не поспiшай.

Спозирай добрi справи —

Це наука душi твоiй.

Коли страждае ближнiй твiй,

Смiятися з нього не поспiшай.

Якщо хтось бездiтним помре,

Залишить пасовиська i стада,

І будуть люди грабувати добро,

З ними на грабунок не поспiшай.