Енн із Зелених дахів

Якби я була дуже красивою, i у мене було б каштанове волосся – ви б узяли мене?

? Нi, ми хотiли узяти хлопчика, щоб вiн допомагав Метью на фермi. Вiд дiвчинки нам немае нiякоi користi. Знiми капелюх. Я покладу його i твою сумку на столi в коридорi.

Енн покiрно зняла капелюх. Метью повернувся у будинок, i вони сiли вечеряти. Але Енн не могла iсти. Марно вона щипала хлiб з олiею i клювала яблучне повидло з маленькоi скляноi вази бiля ii тарiлки. Вона нiяк не просунулася в цiй справi.

? Ти нiчого не iси, – рiзко сказала Маррiла, роздивляючи ii, неначе це було серйозним недолiком.

Енн зiтхнула. ? Я не можу. Я в глибокому вiдчаi. Чи можете ви iсти, коли знаходитеся в глибокому вiдчаi?

? Я нiколи не була в глибокому вiдчаi, тому не можу сказати, ? вiдповiла Марiла.

? Нiколи не були? Ну, хоч би пробували коли-небудь уявити, що ви в глибокому вiдчаi?

? Нi, не пробувала.

? Тодi я не думаю, що ви можете зрозумiти, що це таке. Це правда дуже неприемне почуття. Коли намагаешся iсти – але шматок не лiзе в горло, i ви нiчого не можете ковтати, навiть якщо це цукерки.

Я один раз iла шоколадну цукерку два роки тому, i це було просто чудово. Менi часто снилося вiдтодi, що у мене багато шоколадних цукерок, але я завжди прокидаюся, як тiльки збираюся з'iсти iх. Я сподiваюся, ви не образитеся, що я не можу iсти. Все дуже смачно, але я все одно не можу нiчого з'iсти.

? Я думаю, що вона втомилася, ? сказав Метью, який мовчав вiдколи повернувся зi стайнi. ? Краще уклади ii в лiжко, Марiло.

Марiла якраз думала про те, де влаштувати Енн на нiч.

Вона пiдготувала кушетку в комiрцi бiля кухнi для бажаного i очiкуваного хлопчика. Але, хоча комiрка ця була охайною i чистою, схоже, вона не зовсiм пiдходила для того, щоб покласти спати там дiвчинку. І кiмната для гостей теж не пiдходила для цiеi бездомноi iстоти, так що залишалася тiльки схiдна кiмната на даху. Маррiла запалила свiчку i велiла Енн йти за нею, що та i зробила, забравши свiй капелюх i саквояж зi столу в коридорi. Коридор був лякаюче чистим; а маленька кiмната, в якiй вони незабаром опинилися, – здавалася ще чистiшою.

Марiла встановила свiчку на трикутний столик на трьох нiжках, i розстелила лiжко.

? Я думаю, у тебе е нiчна сорочка? ? запитала вона.

Енн кивнула.

? Так, у мене е двi – вихователька в дитячому будинку пошила iх для мене. Вони дуже маленькi. У дитячому будинку завжди всього бракуе, так що речi завжди малуватi – принаймнi, в такому бiдному дитячому будинку, як наш.