Енн із Зелених дахів

Марiлла була високою, худою жiнкою, з незграбною, без всяких вигинiв, фiгурою; темне волосся (з декiлькома сивими пасмами) завжди скручене в жорсткий невеликий вузол, з незмiнними двома металевими шпильками, що стирчали з нього. Вона виглядала як жiнка з консервативними поглядами i суворими принципами; але було щось в контурi ii губ, що дозволяло припустити наявнiсть у неi почуття гумору.

? У нас все добре, – сказала мiсiс Рейчел. – Я почала турбуватися за вас, коли побачила, як Метью кудись поiхав сьогоднi.

Я подумала, можливо, вiн iде до лiкаря.

Марiлла з розумiнням посмiхнулася. Вона чекала, що мiсiс Рейчел прийде все довiдатися, що вигляд Метью, який проiжджав повз, буде таким нез'ясованим для неi, що тiльки розпалило цiкавiсть сусiдки.

? О, нi, я досить добре себе почуваю, хоча у мене страшенно болiла голова вчора, – вiдповiла вона. – Метью поiхав у Брайт Рiвер. Ми беремо хлопчика з дитячого будинку в Новiй Шотландii, i вiн приiжджае потягом сьогоднi ввечерi.

Якби Марiлла сказала, що Метью поiхав у Брайт Рiвер, щоб зустрiти кенгуру з Австралii – мiсiс Рейчел i то не була б настiльки здивована.

Вона просто втратила мову на мить. Було неможливо уявити, щоб Марiлла знущалася з неi, але мiсiс Рейчел була майже упевнена, що це безглуздий жарт.

? Ви це серйозно, Марiлло? – запитала вона, коли голос повернувся до неi.

? Так, звичайно, – сказала Марiлла, неначе брати хлопчикiв з дитячих будинкiв в Новiй Шотландii було звичайною справою для будь-якоi пристойноi ферми в Ейвонлi, а не дивним нововведенням.

Мiсiс Рейчел розгубилася. У думках ii були суцiльнi знаки оклику: Хлопчик! Марiлла i Метью Касберт беруть собi хлопчика! З дитячого будинку! Похвально, свiт з’iхав з глузду! Їi бiльше нiчого не здивуе пiсля цього! Нiчого!

? Та як вам взагалi спала така думка? – запитала вона несхвально. Адже це рiшення було прийняте без консультацii з нею, значить, потрiбно було показати свое невдоволення.

? Ну, ми думали про це деякий час, точнiше, всю зиму, – вiдповiла Марiлла.

Мiсiс Спенсер приiжджала до нас перед Рiздвом, i розповiла, що навеснi вона збираеться прийняти у себе в Хоуптонi маленьку дiвчинку з притулку. Їi двоюрiдний брат живе в Хоуптонi, i мiсiс Спенсер вiдвiдувала його i довiдалася все про це. Вiдтодi ми з Метью тiльки i говорили на цю тему. Ми вирiшили, що вiзьмемо хлопчика. Метью вже в лiтах, ти знаеш, йому за шiстдесят i вiн вже не такий енергiйний як колись. І серце його турбуе.