Оленіада

І сiла, майже непритомна, прямо на пульт телевiзора, що завжди лежав на диванi.

– …тим, у кого оленi замерзають у квартирах, президент пропонуе щiльнiше заклеювати вiкна, а краще – замовляти склопакети у фiрмi «Смерх», – продовжував начитувати останнi новини телеведучий Ян Євський. – Ідея розвинути власну галузь оленярства накрилася мiдним тазом! Учора вночi пiдступно була укладена угода мiж оленярами Лапландii про пряме постачання цих тварин виключно до Росii. Отже, тепер доведеться платити неабиякi кошти за транзитне постачання цього транспортного засобу через кордони краiн ближнього зарубiжжя.

Таким чином цiни можуть пiдскочити щонайменше втричi…

Ян Євський iще щось говорив про «мiдний таз», про втраченi iлюзii й завершив промову звичайним для нього гаслом: «Кохаймося!». Але Зоя вже не слухала. Виконувати цей заклик iй не було з ким, проте в ваннiй лежав рiг i, як вона зрозумiла з останнiх новин, його треба якнайшвидше реалiзувати!

Але яким чином? Надворi стояв бiлий день. Якщо вона понесе продавати рiг зараз, – сусiди помiтять i хтось обов’язково запитае: «А що це ви несете, Зое Павлiвно?».

І Зоя напевно знала, що вона почервонiе. Зоя була сором’язлива.

Отже, дiяти слiд пiзно ввечерi. Добре, що сьогоднi у неi вихiдний! Можна спокiйно помiркувати. Зоя вже зiбралася знову залiзти пiд ковдру, аби надатися думкам, як у дверi подзвонили. «Мiлiцiя!» – майнула перша думка. Зоя припала оком до вiчка на дверях i з полегшенням зiтхнула: у вигнутому скельцi вiдобразилась спотворена склом гримаса Семена Василенка.

Нiс у нього був довгий i червоний, очi – балухатi, нижня губа пiшла пiд пiдборiддя… Зоя зiтхнула, протерла вiчко пальцем i вiдчинила.

– Ну ти уявляеш, – з порогу завiвся Семен, – той козел хоче мене звiльнити!!! Я роблю йому тираж, бiгаю мiстом як смажений пiвень, першим приношу новини про найпрогресивнiшi технологii з вирощування ягелю… А йому, бач, не сподобався мiй нарис! Знiмае його з номера, падлюка. Пропав гонорар! А це – три кiло ягелю!!!

Вiн увiйшов до кiмнати i пiдозрiло оглянув усi кутки.

Зоiне лiжко стояло розстелене.

– Не три, – сказала Зоя, – а один!

– Це ж чому? – нашорошив вуха Василенко.

– Подорожчання. Новини чув? – І Зоя переказала йому промову Яна Євського.

Василенко схопив пульт, натис на кнопку. На екранi знову з’явилася задоволена посмiшка телеведучого:

– …масштабна полiтично-економiчна криза продовжуе розвиватися. На тлi вчорашньоi угоди розгорiвся новий скандал у парламентi.