На нашем сайте вы можете читать онлайн «Оленіада». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Оленіада

Автор
Дата выхода
17 августа 2015
Краткое содержание книги Оленіада, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Оленіада. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Ірен Роздобудько) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Ірен Роздобудько (нар. 1962 р.) – українська журналістка, письменниця і поетеса. Закінчила факультет журналістики Київського національного університету. Працює головним редакторЙом журналу «Караван історій. Україна». У видавництві «Фоліо» вийшли друком багато її повістей та романів: «ґудзик», «Амулет Паскаля», «Все, що я хотіла сьогодні», «Дві хвилини правди», «Пастка для жар-птиці», «Дрібний бісер» та ін.
Як зазначає сама авторка, «Оленіада» писалася «трьома заходами».
Перші пару розділів написано ще в 2002-му, але книжку закінчено не було, адже настав 2004 рік. І вигадана країна «Лапландія», про яку в ній йдеться, в один день перетворилася на велику країну. З великим майбутнім. З людьми, котрі за мить розпрямилися і пішли вперед… Йшли, йшли, йшли… Озирнулися і здивувалися: ті, хто послав їх уперед, – з тими, хто тягнув назад. Довелося вийняти з шухляди недописане і дописати – в 2006 році. І назвати те все «комедією абсурду».
Так закінчилась перша частина «Оленіади».
До другої Роздобудько приступила в січні 2013 року і написала її у вкрай короткий строк – останню крапку було поставлено в лютому того ж таки 2013-го. Авторка виходила з тієї давньої істини, що коли закінчуються гнів і сльози – останньою зброєю стає… сміх. І останнім сміється той, кому немає чого втрачати. І сміючись – перемагає.
Може здатися неймовірним, але ще рік тому Роздобудько передбачила події, що відбуваються сьогодні. Так що «Оленіада» виявилася книгою пророчою.
Оленіада читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Оленіада без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Вiн стосуеться прав власностi депутатiв та самого президента. Зокрема, в цю мить тривають запеклi дебати про те, чи може президент користуватися службовою упряжжю, що складаеться з восьми оленiв. Питання пiдняв блок Меланii Вiтермiняйло. За пару годин панi Меланiя буде гостем нашоi студii. Не перемикайте!
Спересердя Євський переплутав свiй «позивний» iз закликом московського колеги Андрiя Салатова, ведучого ток-шоу «Маленька праска», але пiсля вимкнення звуку в студii самими вустами проказав фiрмове: «Кохаймося!».
Цього разу спрацювало. Розгублений Семен Василенько згадав, чим лiкуеться будь-яка хвороба, особливо – на нервовому грунтi.
– Сонечко, я тiльки руки помию… – нiжно прошепотiв вiн i здригнувся вiд вiдчайдушного Зоiного крику: «Не треба!!!»
«Ось, де вона його сховала… – подумав Василенко. – Але ж як вiн мене випередив? Та й упряжi його на подвiр’i не видно… Може, хтось iнший?»
– От, значить, де ти його ховаеш?! – уголос повторив свою думку Семен.
Серце Зоi загупало i зателiпалося аж у горлi: «Заскочили!». Вона одразу вибудувала в своiй уявi пiдступний чоловiчий ланцюжок: Бодя – Ройтберг – Василенко. Догралася, докрутилася!
– Так! – виклично сказала Зоя, адже добре знала, яким е кращий спосiб захисту. – А ти хiба не ховав би?!
Василенко уявив, як вiн заштовхуе Ройтберга до ванноi, i знову розлютився:
– Я б його там i по шматках розiбрав! І вночi вивiз би по частинах. У рiзнi кiнцi мiста! Щоб i духу його не було!!!
«Ідея! – спало на думку Зоi.
– Добре, – сказала вона, – iди дивись!
Василенко розгубився. З одного боку, вiн хотiв виглядати смiливим коханцем, справжнiм мачо, котрий запросто витягне ненависного суперника в шкарпетках i трусах iз ванноi, з iншого, подумав вiн, навiщо це менi, якщо завтра знову треба йти на роботу. Хiба що шантаж? Яким чином? А ось яким! Василенко задоволено потер долонi i витягнув з сумки репортерський фотоапарат.
– Вiн роздягнутий? – пошепки запитав вiн Зою.
– Звичайно! В костюм не вбраний!
– Це добре… Робимо так: ти зненацька вiдчиняеш дверi – i, поки вiн не оговтався, я його фотографую!
– Та як вiн може оговтатись? – здивувалася Зоя. – Лежить собi…
– П’яний? – ще бiльше зрадiв Василенко, уявивши цей сенсацiйний для панi Ройтберг кадр.






