Лемберг. Небо над Віднем

– Наполеон давно помер, люба панi, – буркнув Цахер, – навiть для вас i для Польщi…

– Чому ми прямуемо до Станiслава? – запитав доктор, щойно панi Танатович вiд них вiдвернулася. – І як ми звiдти потрапимо до Вiдня? Ви обiцяли все пояснити.

– Звiсно, пане докторе. Можете не турбуватись, ви заплатили своi грошi недарма. До речi, ось розписка, що я iх отримав, а отже й свiдомий своiх зобов’язань.

Чоловiк сягнув рукою до внутрiшньоi кишенi i дiстав звiдти складений удвое папiр.

– Прошу.

Лiкар пробiгся поглядом по рiвних рядках.

– З цим зрозумiло, – кивнув Шойман i заховав документ.

– Тодi перейдемо до основного. За двi години ми будемо в Станiславi, де ви та iншi пасажири цього потягу поселитесь в найкращих номерах готелю «Брiстоль». На вiдпочинок матимете рiвно добу, до наступноi ночi. Тодi вас буде запрошено на прощальний бенкет, де ви зможете зустрiтися з самим графом фон Шуленбургом…

– Гадки не маю хто це, – перебив доктор.

– Граф фон Шуленбург – це той, хто вигадав спосiб врятувати вас вiд росiйського потопу.

Зберегти вашi вуха для високоi музики, очi для розкiшних палацiв, а всi вашi чуття для епохи, яка невдовзi загине тут, але, маю надiю, збережеться в Австрii. До Вiдня ви, пане докторе, та всi, хто зараз в цьому потязi, вирушите на дирижаблi. Одна нiч польоту, i ви у столицi.

Очi доктора округлилися.

– На дирижаблi? Ви жартуете? – запитав вiн.

– Аж нiяк. На землi починаеться вiйна, отже треба пересуватися над землею.

Шойман не мiг повiрити.

Так, вiн чув про цi лiтаючi кулi та лiтаючi сигари, але нiколи iх не бачив, не те що не лiтав.

– А це безпечно? – стривожився доктор.

– Абсолютно, – запевнив Цахер, – «Саубха», так називаеться дирижабль графа фон Шуленбурга, вже не вперше долае таку вiдстань. Щоразу вночi i щоразу успiшно.

– Чому вночi? – запитав лiкар.

– Вдень дирижабль можуть помiтити вiйськовi або полiцiя, – пояснив той, – тодi це буде його останнiй полiт.

Доктор облизав пересохлi губи.

– Що ж, – промовив вiн хриплуватим голосом, – летiти – значить летiти.

– «Саубха» – надзвичайно комфортне судно, – запевнив Цахер, пiдводячись з-за столу, – ви й не помiтите ночi, пане Шоймане. А вранцi наступного дня вже питимете ароматну вiденську каву. З цинамоном, як ви, мабуть, любите…

Лiкар хотiв заперечити i сказати, що не любить цинамону, але передумав. Цахер подався кудись за iнший столик, i доктору не спало на думку нiчого iншого, як замовити ще коньяку.